Карл Корш

Нарис «Марксизм і філософія» є найвагомішим внеском Корша у розвиток революційної теорії. В ньому він заявляв про необхідність переосмислити весь розвиток марксизму, починаючи від німецької ідеалістичної філософії, як продукту конкретної історичної епохи.

За Коршем, марксизм пережив три великі етапи: народження як філософська система (1843-1848); розпад на політекономію, політику й ідеолоґію (1848-1900); перетворення на «науковий соціялізм» без безпосереднього зв’язку з політичною боротьбою (після 1900). Корш виступив проти представлення історичного матеріялізму як «позитивної науки», що її не обов’язково пов’язувати з боротьбою пролєтаріяту і що з неї — для цілей «об’єктивного дослідження» — можна вилучити найважливішу її складову — клясову боротьбу. Попри протиставлення «наукового соціялізму» «утопічному соціалізму», що закріпилося у II (Соціялістичному) Інтернаціоналі, марксизм не є наукою в буржуазному розумінні цього слова. Марксова система покликана не збагатити буржуазну філософію, історію чи соціолоґію новими відкриттями, а критикувати буржуазну теорію і практику з метою викриття їх невідповідності одна одній і пошуку шляхів радикальної зміни матеріяльних умов життя та суспільних відносин.

Це не означає, що філософією взагалі та філософскою складовою марксизму зокрема треба нехтувати. Навпаки — зміна світу є і теоретичною і практичною. Боротьба проти буржуазного суспільства є також і філософською боротьбою. Проте вона — аби грати свою важливу ролю — не повинна відокремлюватися від практики перетворення світу.

Коршева переоцінка відносин між марксизмом і філософією «виросла» не з абстрактного інтересу до філософії, але стала теоретичним продовженням нового революційного руху, започаткованого війною та революцією. Революційний рух в Європі, що розпочався з Російської революцією, бачив себе продовжувачем «автентичного» марксизму. Революційний рух боровся під гаслом «Вся влада радам!», що виражало волю клясово свідомого пролєтаріяту покласти край капіталістичному суспільству. Навіть якщо в Росії між ідеєю рад і її практичним втіленням, писав Корш в «Історії марксистської ідеолоґії в Росії» (1932), з самого початку утворилася прірва, це ще не означає, що слід ухилятися від революційних рішень в економічно недозрілих країнах, якщо політично вони до таких рішень дозріли. Адже якби пролєтарська революція перемогла на Заході, вона могла би створити умови для соціялістичного розвитку в нерозвинених країнах.

Одначе 1921 року європейська революційна хвиля почала вщухати, і контрреволюції на Заході судилося вплинути на характер Російської революції та сприяти її переродженню на один з елєментів міжнародної контрреволюції. За іронією історії більшовицький режим зміг втриматися при владі тільки через втілення того, що він ідеолоґічно заперечував, — через розвиток капіталістичного способу виробництва. Оскільки такий розвиток не був метою більшовиків від самого початку, революційна мета тепер набувала вигляду ідеолоґічної цілі, відокремленої від економічної дійсности. Що в инших країнах здійснила буржуазія, себто нагромадила капітал шляхом «первісної акумуляції» й експлоатації пролєтаріяту, тепер випало зробити російським марксистам. Що це здійснювали без відмови від марксистської ідеолоґії, не має, вважав Корш, нікого дивувати, адже і за капіталізму пануюча ідеолоґія не відображає дійсного стану речей, а тільки маскує їх. В тому власне функція ідеолоґії — покривати та виправдовувати неприйнятну суспільну практику; ось чому ще Маркс і Енґельс називали ідеолоґію «хибною свідомістю».

Той факт, що «ортодоксальний марксизм» міг слугувати капіталістичній революції, за Коршем, свідчить за те, що і марксизм — у тому вигляді, як його розвивали Маркс і Енґельс — не зміг звільнитися від своєї буржуазної спадковости. Саме те, що в марксистській теорії і практиці часто виглядало як антибуржне, виявилося таким, що його легко пристосувати до капіталістичного способу продукції. Шлях до соціялізму привів до капіталізму нового типу («державного капіталізму»). В цьому пункті критика Коршем «ортодоксії» перейшла у критику самого марксизму. На противагу тим, хто в такій ситуації квапився відмовитися від марксизму, Корш зазначав, що Марксова аналіза капіталістичного суспільства зберігає свою цінність, адже жодна із суспільних проблєм, що турбували світ за Маркса, не зникла. Не зник і пролєтаріят — його чисельність навпаки зростає по всій планеті слідом за капіталістичною індустріалізацією раніше нерозвинених країн. Якщо у марксистській теорії є якісь упущення чи якщо марксизм сьогодні зазнає поразки як суспільний рух, цей неуспіх вимагає не відмови від марксизму, а марксистської критики марксизму.

• Карл Корш. Марксизм и философия. — Ленинград—Москва: «Книга», 1924.(рос.)
• Michael Buckmiller (ed.), Zur Aktualität von Karl Korsch, Frankfurt am Main: Europäische Verlagsanstalt, 1981.(нім.)
• Douglas Kellner (ed.), Karl Korsch: Revolutionary Theory, Austin: University of Texas Press, 1977.(англ.)
• Karl Korsch, Gesamtausgabe, 9 Bde. Hannover: Offizin Vlg., 1980-2001.(нім.)
• Karl Korsch, Karl Marx, London: Chapman & Hall, New York: John Wiley & Sons, 1938.(англ.)
• Karl Korsch, Marxismus und Philosophie, C. L. Hirschfield, Leipzig, 1923.(нім.)
• Karl Korsch, Three Essays on Marxism, New York: Monthly Review Press, 1971.(англ.)
• Giuseppe Vacca, Lukács o Korsch? (Dissensi, 25), De Donato, Bari 1969.(італ.)
• Wolfgang Zimmermann, Korsch zur Einführung, Hannover: Soak, 1978.(нім.)

• Р. Тиса. Корш Карл // Історія політичної думки: навч. енцикл. словник-довідник для студентів вищих навч. закл / за наук. ред Н. М. Хоми. — Львів: Новий Світ-2000, 2014. — С. 334.
• Richard Albrecht, "Die Kritik von Korsch an Pannoekoek", in Das Argument, Jg. 14, Nr. 74, 1972, S. 586–625.(нім.)
• Michael Buckmiller, "Marxismus als Realität. Zur Rekonstruktion der theoretischen und politischen Entwicklung von Karl Korsch", in Claudio Pozzoli (hrsg.), Jahrbuch Arbeiterbewegung, Band 1: Über Karl Korsch, Fischer, Frankfurt am Main 1973, S. 15–85.(нім.)
• Heinz Brüggemann, "Bert Brecht und Karl Korsch, Fragen nach Lebendigem und Totem im Marxismus", in Jahrbuch Arbeiterbewegung, Band 1, S. 177–188.(нім.)
• Karl Korsch, "Leading Principles of Marxism: A Restatement", in Marxist Quarterly, vol. 1, no. 3, October-December, 1937, pp 356–378.(англ.)
• Paul Mattick, "The Marxism of Karl Korsch", in Survey, No. 53 (October 1964), pp. 86–97.(англ.)

• Марксизм і філософія (1923)
• Естафета марксистської ортодоксії (1937)
• Марксистська ідеолоґія в Росії (1938)
• Фашистська контрреволюція (1940)
• Війна та революція (1940)
• Недоґматичний підхід до марксизму (1946)
• Десять тез про марксизм сьогодні (1950)

• Пауль Маттик. Карл Корш: його внесок у революційний марксизм (1962)
• Роман Тиса. Біля витоків «західного марксизму»: Лукач, Корш, Ґрамші (2018)