Карл Кюпфмюллер
Карл Крістіан Фрідріх Кюпфмюллер (нім. Karl Christian Friedrich Küpfmüller; 6 жовтня 1897, Нюрнберг — 26 грудня 1977, Дармштадт) — німецький інженер-електротехнік, один з піонерів інформаційних технологій. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.
Карл Кюпфмюллер | |
---|---|
нім. Karl Küpfmüller | |
Народився |
6 жовтня 1897[1][2] Нюрнберг, Середня Франконія, Баварія, Німецька імперія[1] |
Помер |
26 грудня 1977[1][2] (80 років) Дармштадт, Гессен, ФРН[1] |
Країна | Німеччина |
Діяльність | інженер, викладач університету |
Галузь | Електронна інженеріяd |
Знання мов | німецька |
Заклад | Дармштадтський технічний університет і Ґданський політехнічний університет |
Членство | СС |
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
Нагороди | |
Біографія
Учасник Першої світової війни, після завершення якої працював у відділі телеграфних досліджень німецької пошти в Берліні як співробітник Карла Віллі Вагнера. З 1921 року — головний інженер центральної лабораторії компанії Siemens в Берліні. З 1928 року — професор загальної і теоретичної електротехніки Данцигського вищого технічного училища, потім — Берлінського університету. В 1928 році видав аналіз систем АРП. 1 вересня 1933 року вступив у НСКК, в травні 1934 року — в СА, член штабу 6-ї бригади СА (Берлін). 1 квітня 1937 року перейшов у СС, 1 травня вступив у НСДАП. З 1 квітня 1937 року — директор відділу досліджень і розробок технологій зв'язку, з 1941 року — центрального відділу досліджень і розробок Siemens. З 1 серпня 1939 року — член штабу оберабшніту СС Шпрее. В квітні 1945 року потрапив у американський полон. З 1952 року очолював кафедру комунікативної інженерії Дармшатдського вищого технічного училища. В 1963 році вийшов на пенсію.
Звання
- Віце-фельдфебель Імперської армії
- Роттенфюрер СА (травень 1934)
- Обершарфюрер СС (1 квітня 1937)
- Унтерштурмфюрер СС (1 серпня 1939)
- Оберштурмфюрер СС (9 листопада 1940)
- Гауптштурмфюрер СС (30 січня 1942)
- Штурмбаннфюрер СС (9 листопада 1943)
- Оберштурмбаннфюрер СС (20 квітня 1944)
Нагороди
- Залізний хрест 2-го класу
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Медаль Гаусса-Вебера (1932)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами і без мечів
- 2-го класу без мечів (1943)
- 1-го класу без мечів (12 травня 1943)
- Премія Фріца Тодта в золоті (4 лютого 1944)
- Почесний доктор інженерних наук Данцигського університету (1944)
- Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (30 квітня 1945)
- Плакета Філіппа Райса (1952)
- Повноправний член Академії наук Майнца (1954)
- Золота медаль Цедергрена (1959)
- Почесне кільце Асоціації німецьких електротехніків (1962)
- Культурна премія міста Нюрнберг (1963)
- Почесний член Асоціації німецьких електротехніків (1964)
- Почесний член Німецького товариства кібернетики (1969)
- Кільце Вернера фон Сіменса (1968) — за внесок в теорію телекомунікацій та інші електротехнології.
- Почесний доктор інженерних наук Ерлангенського університету (1976)
- Почесний знак DIN (1976)
- Відзнака Йоганна-Генріха Мерка міста Дармштадт (1977)
- Медаль Кармарша (1977)
Бібліографія
- Einführung in die theoretische Elektrotechnik. 18. Auflage, Springer, Berlin 2008, ISBN 978-3-540-78589-7.
- Die Systemtheorie der elektrischen Nachrichtenübertragung. Hirzel, Stuttgart.
- Schwachstromtechnik. In: Handbuch der Experimentalphysik. Akademische Verlagsgesellschaft, Leipzig 1931/1932.
- Technik und Mathematik. In: Technische Hochschule Darmstadt. Technische Hochschule Darmstadt, Rektoratsrede vom 29. November 1952.
- Nachricht und Energie. In: Technische Hochschule Darmstadt. Technische Hochschule Darmstadt, Rektoratsrede vom 2. Dezember 1955.
- Über die Dynamik der selbsttätigen Verstärkungsregler. In: Elektrische Nachrichtentechnik. Band 5, Nr. 11, S. 459–467, 1928. Frühes Werk mit Grundlagen zur Abtasttheorie (Nyquist-Shannon-Abtasttheorem). Unabhängig und zeitgleich zu Nyquist.
Література
- Ralph Erskine: Funkpeilung als alliierte Waffe gegen deutsche U-Boote 1939 – 1945. (auch online: Funkpeilung – PDF; 340 kB).
- Michael Grüttner: Biographisches Lexikon zur nationalsozialistischen Wissenschaftspolitik, Heidelberg, 2004, S. 102 f.
- Helmut Mielert: Küpfmüller, Karl. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 13, Duncker & Humblot, Berlin 1982, ISBN 3-428-00194-X, S. 230 (Digitalisat).
- Joachim Hagenauer/Martin Pabst: Anpassung, Unbotmäßigkeit und Widerstand. Karl Küpfmüller, Hans Piloty, Hans Ferdinand Mayer – Drei Wissenschaftler der Nachrichtentechnik im "Dritten Reich", München 2014, ISBN 978-3-7696-2565-3 (auch online – PDF; 2.025 kB).
- Karl-Heinz Ludwig: Technik und Ingenieure im Dritten Reich, Düsseldorf 1979, S. 259 ff.
- Hans Sckommodau: Nachrufe auf Erhard Lommatzsch, Walter Artelt, Herbert O'Daniel, Franz Beyerle, Franz Böhm, Karl Küpfmüller, Gerhard Kleiner, Ernst Langlotz, Paul Royen. (= Sitzungsberichte der Wissenschaftlichen Gesellschaft an der Johann Wolfgang Goethe-Universität Frankfurt am Main; 17,2) Steiner, Wiesbaden 1980, ISBN 3-515-03392-0.
Посилання
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118778196 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.