Карл Кюпфмюллер

Карл Крістіан Фрідріх Кюпфмюллер (нім. Karl Christian Friedrich Küpfmüller; 6 жовтня 1897, Нюрнберг — 26 грудня 1977, Дармштадт) — німецький інженер-електротехнік, один з піонерів інформаційних технологій. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Карл Кюпфмюллер
нім. Karl Küpfmüller
Народився 6 жовтня 1897(1897-10-06)[1][2]
Нюрнберг, Середня Франконія, Баварія, Німецька імперія[1]
Помер 26 грудня 1977(1977-12-26)[1][2] (80 років)
Дармштадт, Гессен, ФРН[1]
Країна  Німеччина
Діяльність інженер, викладач університету
Галузь Електронна інженеріяd
Знання мов німецька
Заклад Дармштадтський технічний університет і Ґданський політехнічний університет
Членство СС
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу

Біографія

Учасник Першої світової війни, після завершення якої працював у відділі телеграфних досліджень німецької пошти в Берліні як співробітник Карла Віллі Вагнера. З 1921 року — головний інженер центральної лабораторії компанії Siemens в Берліні. З 1928 року — професор загальної і теоретичної електротехніки Данцигського вищого технічного училища, потім — Берлінського університету. В 1928 році видав аналіз систем АРП. 1 вересня 1933 року вступив у НСКК, в травні 1934 року — в СА, член штабу 6-ї бригади СА (Берлін). 1 квітня 1937 року перейшов у СС, 1 травня вступив у НСДАП. З 1 квітня 1937 року — директор відділу досліджень і розробок технологій зв'язку, з 1941 року — центрального відділу досліджень і розробок Siemens. З 1 серпня 1939 року — член штабу оберабшніту СС Шпрее. В квітні 1945 року потрапив у американський полон. З 1952 року очолював кафедру комунікативної інженерії Дармшатдського вищого технічного училища. В 1963 році вийшов на пенсію.

Звання

Нагороди
  • Залізний хрест 2-го класу
  • Нагрудний знак «За поранення» в чорному
  • Медаль Гаусса-Вебера (1932)
  • Почесний хрест ветерана війни з мечами
  • Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами і без мечів
    • 2-го класу без мечів (1943)
    • 1-го класу без мечів (12 травня 1943)
  • Премія Фріца Тодта в золоті (4 лютого 1944)
  • Почесний доктор інженерних наук Данцигського університету (1944)
  • Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (30 квітня 1945)
  • Плакета Філіппа Райса (1952)
  • Повноправний член Академії наук Майнца (1954)
  • Золота медаль Цедергрена (1959)
  • Почесне кільце Асоціації німецьких електротехніків (1962)
  • Культурна премія міста Нюрнберг (1963)
  • Почесний член Асоціації німецьких електротехніків (1964)
  • Почесний член Німецького товариства кібернетики (1969)
  • Кільце Вернера фон Сіменса (1968) — за внесок в теорію телекомунікацій та інші електротехнології.
  • Почесний доктор інженерних наук Ерлангенського університету (1976)
  • Почесний знак DIN (1976)
  • Відзнака Йоганна-Генріха Мерка міста Дармштадт (1977)
  • Медаль Кармарша (1977)

Бібліографія
  • Einführung in die theoretische Elektrotechnik. 18. Auflage, Springer, Berlin 2008, ISBN 978-3-540-78589-7.
  • Die Systemtheorie der elektrischen Nachrichtenübertragung. Hirzel, Stuttgart.
  • Schwachstromtechnik. In: Handbuch der Experimentalphysik. Akademische Verlagsgesellschaft, Leipzig 1931/1932.
  • Technik und Mathematik. In: Technische Hochschule Darmstadt. Technische Hochschule Darmstadt, Rektoratsrede vom 29. November 1952.
  • Nachricht und Energie. In: Technische Hochschule Darmstadt. Technische Hochschule Darmstadt, Rektoratsrede vom 2. Dezember 1955.
  • Über die Dynamik der selbsttätigen Verstärkungsregler. In: Elektrische Nachrichtentechnik. Band 5, Nr. 11, S. 459–467, 1928. Frühes Werk mit Grundlagen zur Abtasttheorie (Nyquist-Shannon-Abtasttheorem). Unabhängig und zeitgleich zu Nyquist.

Література
  • Ralph Erskine: Funkpeilung als alliierte Waffe gegen deutsche U-Boote 1939 – 1945. (auch online: Funkpeilung – PDF; 340 kB).
  • Michael Grüttner: Biographisches Lexikon zur nationalsozialistischen Wissenschaftspolitik, Heidelberg, 2004, S. 102 f.
  • Helmut Mielert: Küpfmüller, Karl. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 13, Duncker & Humblot, Berlin 1982, ISBN 3-428-00194-X, S. 230 (Digitalisat).
  • Joachim Hagenauer/Martin Pabst: Anpassung, Unbotmäßigkeit und Widerstand. Karl Küpfmüller, Hans Piloty, Hans Ferdinand Mayer – Drei Wissenschaftler der Nachrichtentechnik im "Dritten Reich", München 2014, ISBN 978-3-7696-2565-3 (auch online – PDF; 2.025 kB).
  • Karl-Heinz Ludwig: Technik und Ingenieure im Dritten Reich, Düsseldorf 1979, S. 259 ff.
  • Hans Sckommodau: Nachrufe auf Erhard Lommatzsch, Walter Artelt, Herbert O'Daniel, Franz Beyerle, Franz Böhm, Karl Küpfmüller, Gerhard Kleiner, Ernst Langlotz, Paul Royen. (= Sitzungsberichte der Wissenschaftlichen Gesellschaft an der Johann Wolfgang Goethe-Universität Frankfurt am Main; 17,2) Steiner, Wiesbaden 1980, ISBN 3-515-03392-0.

Посилання
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118778196 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.