Карл Марія Вілігут

Вілігут народився у Відні в родині оберста австрійської армії. У 1884 році він вступив на військову службу в 99-й піхотний полк, а в 1889 році був прийнятий до масонської ложі в Ґраці. Серед його знайомих — члени Ордена Нових Тамплієрів. З початку XX століття Вілігут почав писати вірші, сюжети яких брав з місцевої міфології та фольклору. У 1903 році Вілігут випустив міфологічний трактат «Руни Зейфрід».

У Першу світову війну Вілігут брав участь в бойових діях російському та італійському фронтах, за деякими даними був 11 разів поранений. З серпня 1917 року по квітень 1918 року він командував 59-ї піхотної бригадою. Вілігут в кінці війни був комендантом табору для демобілізованих солдатів в Жолкеве. З військової служби Вілігут звільнився в 1919 році в званні оберста. Після війни Вілігут почав реконструкцію історії та міфології давніх германців. В цей же час його стали переслідувати фінансові та сімейні проблеми, внаслідок яких він потрапив до божевільні, впевнений, що є жертвою масонської змови. У 1924-27 Вілігут перебував у психіатричній клініці в Зальцбурзі з діагнозом шизофренія.

У 1932 році Вілігут емігрував до Німеччини, де познайомився з рейхсфюрером СС Генріхом Гіммлером, при протекції якого зайняв пост глави Відділу вивчення ранньої історії (під псевдонімом Карл Марія Вайстор), створеного спеціально для Вілігута в рамках СС. З 1 жовтня 1934 року очолював архівне управління в Головному управлінні СС з питань раси і поселення.

У 1936 році Вілігут разом з Гюнтером Кіргоффом в рамках інституту Аненербе почав розкопки в Шварцвальді на пагорбі Мурга поблизу Баден-Бадена, де, за його словами, знаходилися руїни древнього поселення ірміністів. В СС Вілігут виконував роль ірміністського священика, беручи участь в шлюбних ритуалах в замку Вевельсбург. Він також розробив дизайн кільця «Мертва голова», яким Гіммлер власноруч нагороджував офіцерів. У той же час Вайстору був доручений аналіз праць Юліуса Еволи.

У 1938 році особистий ад'ютант Гіммлера Карл Вольф розшукав дружину Вілігута, Мальвіну, і отримав від неї документи і медичні огляди, які вельми збентежили Гіммлера. У 1939 році Вольф повідомив Вілігуту, що той звільнений через слабке здоров'я і вік. Проте, Гіммлер не відвернувся від Вілігута повністю, часом звертаючись до нього за порадами. У 1940 році Вілігут оселився в Австрії, де провів залишок війни. Після війни він вирішив повернутися в Німеччину, але по дорозі помер.

Багато дослідників відзначають схожість основних ідей Вілігута з ідеями арманізма.

Вілігут стверджував, що є нащадком древньої династії німецьких святих Віліготіс, які походять від союзу між повітряними (асами) і водними богами (ванами). Це спорідненість нібито дозволяє йому зберігати в своїй пам'яті події тисячолітньої історії, коли на небі сяяли 3 сонця, а землю населяли гіганти, гноми і інші фантастичні істоти. У родову таємницю Вілігута, за його словами, посвятив батько, який разом з іншими, давно померлими, родичами постійно дає Карлу настанови і поради в рунічній формі.

Вілігут ввів новий термін — ірмінізм, яким позначав справжню німецьку релігію, на противагу міфології — фальшивій релігії. Він стверджував, що Біблія спочатку написана древніми германцями і присвячена давньогерманському богу на ім'я Бальдур Крестос, розп'ятому вотаністами в 9600 році до н. е., а в подальшому текст Біблії нібито був сфальсифікований християнами (які запозичили ім'я «Крестос»), масонами і юдеями.

• Ювілейна пам'ятна медаль 1898
• Ювілейний хрест
• Пам'ятний хрест 1912/13
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Срібна і бронзова медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами
• Військовий Хрест Карла
• Медаль «За поранення» (Австро-Угорщина) з п'ятьма смугами
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Кільце «Мертва голова» — розробник дизайну нагороди.
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Почесний кинджал СС
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами

• Васильченко А. В. Оккультный миф III Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2008. — 624 с. — (III Рейх. Мифы и правда). — 5000 экз. — ISBN 978-5-903339-72-3.
• Гудрик-Кларк Н. Оккультные корни нацизма. Тайные арийские культы и их влияние на нацистскую идеологию: Ариософы Австрии и Германии, 1890—1935. — М.: Эксмо, 2004. — 576 с. — (Империя III рейх). — ISBN 5-87849-161-3.
• Рюдигер Э. Эддическая евгеника. / Пер. с нем. — Тамбов: Ex Nord Lux, 2008. — 200 с. 1000 экз. ISBN 978-5-88934-388-2 (книга ученика К. М. Вилигута — на русском языке)

• Rudolf J. Mund:
  • Der Rasputin Himmlers. Die Wiligut-Saga', Volkstum-Verlag', Wien 1982, ISBN 3941538608 (Klappentext und Bestellmöglichkeit)
  • Wiliguts Geheimlehre
• Rudolf J. Mund / Gerhard von Werfenstein: Mythos Schwarze Sonne, Karl Maria Wiligut / Weisthor, der heilige Gral und das Geheimnis der Wewelsburg, 2004, ISBN 3-8334-1122-8
• Hans-Jürgen Lange:
  • Weisthor — Karl Maria Wiligut — Himmlers Rasputin und seine Erben, 1998
  • Das Licht der Schwarzen Sonne: Weisthor — Himmlers Rasputin & seine Erben, Ausgabe mit oder ohne Daten-DVD

• GOTOS-KALANDA (Календарь Бога)
• Тридцать Молитв к Богу
• Девять Заповедей Божьих
• И другие материалы к пониманию Ирминизма