Карл I (князь Ліхтенштейну)

Карл був старшим сином Гартманна II фон Ліхтенштейна та Анни Марії цу Ортенбург. Хоча виховувався він у протестантській вірі, у 1599 році Карл перейшов у католицизм і вступив на службу до імператора Священної Римської імперії Рудольфа II, який незабаром призначає його на посаду головного інтенданта. На цій посаді Карл перебував до 1607 року.

У суперечці за землі між імператором та спадкоємцем престолу ерцгерцогом Матіасом, Карл приймає сторону другого, за що той, на знак подяки, дарує Карлу в 1608 році спадковий титул князя.

У 1614 році князь Карл I приєднує до своїх земель сілезьке герцогство Троппау.

Під час Тридцятирічної війни Карл виступає на боці Католицької ліги. Він бере участь у придушенні Богемського повстання, в арештах і стратах уцілілих учасників битви на Білій Горі. У подяку за це, у 1622 році імператор Фердинанд II призначає Карла на посаду губернатора і віце-регента Богемії та робить кавалером Ордена Золотого Руна. У тому ж році Карл приєднує до своїх володінь герцогство Егерндорф і ряд володінь, конфіскованих у заколотників.

Після смерті Карла 12 лютого 1627 року, князівський титул, відповідно до сімейної угоди 1606 року, успадковує його старший син Карл Ейсебіус.

Крім Карла, у Гартманна II, який належав до Нікольсбурзької (нім. Nikolsburger) гілки династії Ліхтенштейн, та його дружини Анни Марії цу Ортенбург, було ще, принаймні, двоє синів: Максиміліан (нім. Maximilian) та Гундакер (нім. Gundaker).

Прийнявши католицизм та вступивши на службу до імператора, брати уклали у 1606 році нову Сімейну угоду, згідно з якою, старший син найстарішої гілки династії отримував право називатися спадкоємцем та міг представляти династію як Регент Роду Ліхтенштейн. Умови цієї угоди, включно з іншими уточненнями, були об'єднані у новому Законі про Княжу династію 1993 року, який сформував основні права спадкоємства трону в Князівстві Ліхтенштейн[1].

• Князь Карл І (1608–1627). Князівський рід Ліхтенштейн(англ.)

• Ліхтенштейни
• Список князів Ліхтенштейну