Кармеліти босі

Орден босих кармелітів є результатом зусиль з відновлення оригінальної норми права і відмови від зловживань, які накопичилися протягом століть. 15 лютого 1432 через великий занепад дисципліни кармелітів, папа Євгеній IV затвердив пом'якшене правило. Не всі кармеліти змирилися з цим рішенням відбувалися спроби поновлення релігійного життя за правилом, затвердженим в 1274 році папою Інокентієм IV.

У XVI столітті, св. Тереза Авільська розпочала реформу. Вона дала обіт завжди слідувати найкращим напрямком (духовним) і зберегти монаше правило, настільки, наскільки це було можливо. У вересні 1560 року група черниць, натхненна простими традиціями Кармелю і реформами св. Петро Алькантара (спірний рух іспанських францисканців), зібралася у своїй келії, щоби пізнінше закласти основи монастиря відлюдницького типу. 24 серпня 1562 року був заснований новий монастир в честь святого Йосифа. Потім у Дуруело, з Іваном від Хреста та Антонієм від Ісуса, вони заснували перший монастир босих братів у листопаді 1568 року.

3 березня 1581 була утворена перша провінція босих кармелітів. У 1593 році вони отримали юрисдикційну автономію. З тих пір орден кармелітів розділений на дві частини.

Саме «кармеліти босі» у 1631 році відновила релігійне життя Монастиря кармелітів у м. Хайфа (Ізраїль).

Для кармелітів молитва є глибоко духовною. Вони керуються Учення і досвідом св. Терези Авільскої і св. Івана від Хреста, а також святих, які слідували по їх стопах, таких як св. Тереза від Дитятка Ісус і Святого Лиця: бл. Єлизавети від Трійці, св. Терези Андської, і мучеників, таких як Едіт Штайн (св. Тереза Венедикта Хреста), Пер Жак і шістнадцять комп'єнських мучениць.

Кожен день є відзначеним мовчанням, для того щоби створити умови для молитви. На додаток до щоденного святкування Літургії Годин, дві години відведені для безперервної молитви. Їх спільноти є досить малими, щоб оживити атмосферу справжнього сестринства/ братства та спільного життя.

Хоч черниці живуть закрито, брати живуть одночасно життям, яке є і споглядальним і апостольським, у наслідування Ісуса, який і молився у пустелі, і проповідував натовпам. Проте життя і черниць, і ченців у першу чергу присвячено служінню Церкві.

У 2005 році орден об'єднував 3972 монахи (з них 2737 священики) в 602 монастирях.

Ряса босих кармелітів пофарбована у коричневий колір. Вона складається з туніки, відлога, параману, чоток і кармелітського хреста. При певних обставинах передбачається носіння білої ряси з каптуром. У порівнянні з кармелітами, босі кармеліти мають менший каптур, але важчий і довший параман.

За свою історію, босі кармеліти дали Церкві більше 45 святих і 3 Учителів Церкви.
Найвідоміші святі та блаженні ордену — це:

• Тереза Авільська
• Іван від Хреста
• Рафаїл Каліновський
• Тереза з Лізьє

• Верховний генерал — о. Саверіо Канністра
• І дефінітор — о. Еміліо Х. Мартінес
• II дефінітор — о. Альберт Вакх
• III дефінітор — о. Августин Муллор
• IV дефінітор — о. Роберт Пол
• V дефінітор — о. Маркос Джухем
• VI дефінітор — о. Петро Чанг
• VII дефінітор- о. Георгій Десмонд Тамбала
• VIII дефінітор- о. Іоанн Греннан
• Генеральний секретар — о. Сільвано Вескові
• Генеральний прокурор — о. Рафаель Мендоза
• Генеральний скарбник — о. Аттіліо Хіслері
• Генеральний постулятор — о. Ільдефонсо Моріонес
• Генеральний архіваріус — о. Ігнасіо Оскар Анапікіо Ахедо
• Генеральний місійний секретар — о. Хуліо Калеро Альманса

Секретарі:

• о. Карло Далла Валле
• о. Давид Хіменес Еппепо
• о. Джонсон Перумітатх
• о. Кароль КРай
• о. Алзіус Дееней
• о. Джіно Піроло
• о. Ісидор Д'Сільва
• о. Жан Жозеф Бергар

Монастир Ордену босих кармелітів (Fratres Discalceati Ordinis Beatissimae Virginis Mariae de Monte Carmelo) у Вишневці був закладений у 1645 р. представником українського князівського роду Вишневецьких, руським воєводою Яремою Вишневецьким (1612–1651). Через військові дії монастир неодноразово був зруйнований. Будівництво нових споруд монастиря було завершене стараннями та коштом князя Михайла Серватія Вишневецького (1680–1744), великого гетьмана Великого князівства Литовського. Будівельні роботи проходили з 1720 р. до 1740 р. Від 1724 р. ними керував архітектор Якуб Дапре Блажей (Dapres Blangey). Монастирський костел мурувався як родовий мавзолей, мав 11 вівтарів, авторами яких були Каспер Колерт (Kolert) і Криштофт Зейнер (Seyner) (1733 р.). Тут знайшов вічний спочинок Михайло Серватій Вишневецький та його рано померлі діти.

У XVIII ст. за церковним адміністративно-територіальним устроєм Ордену монастир відносився до його Польської провінції, що мала назву Святого Духа (Provincia Polona Sanctus Spiritus), і носив ім'я св. Архангела Михаїла (Conventus Visniovecensis sub Titulo Sancti Michaelis Archangeli). На 1772 р. монастир налічував 16 ченців. У другій половині XVIII ст. на українських етнічних землях, окрім Вишневця, діяли ще чотири монастирі Ордену босих кармелітів: у Бердичеві (37 ченців), Львові (31 чернець), Перемишлі (21 чернець), Кам'янці-Подільському (16 ченців), і дві резиденції: у Купині (7 осіб) та Милятині (10 осіб), Тарноруда ( 8 осіб).

Монастир як осередок релігійної культури та ідеології виконував місію, що полягала у поширенні та ствердженні римо-католицького віросповідання на етнічних українських землях, задоволенні запитів і потреб мешканців римо-католицького віросповідання регіону. Вишневецькі отці кармеліти виконували душпастирську місію, маючи свою парафію, до якої на 1804 р. відносилися місто Новий Вишневець з передмістями та 7 навколишніх сіл, прихід налічував 678 віруючих. Вони готували послушників Ордену до прийняття духовного сану й майбутньої діяльності в його лавах. Ченці керували діяльністю братств, котрих при монастирі було чотири: найдавніше — Братство Святого Образу з 1685 р., Братство св. Йозефа з 1714 р., Братство св. Теклі з 1761 р. та Братство Янголів Охоронців з 1768 р. Місцеві ченці займалися письменницькою творчістю. Літературні доробки їх публікувалися в друкарнях Бердичева, Львова, Кракова, Варшави. Отці кармеліти прислужилися і на освітянській ниві, побудувавши і утримуючи власним коштом парафіяльну школу, яка функціонувала з кінця XVIII ст. На утриманні монастиря були шпиталь і аптека. Окрім того, монастир мав господарство, яке необхідно було вести для підтримання життєдіяльності обителі. Для задоволення релігійних, інтелектуальних, громадських і господарських потреб монастир мав значну бібліотеку. В 1816 р. вона налічувала 1327 томів, переважно духовної тематики: 23 томи — твори отців церкви, праці теологів — 215 томів, проповіді — 277 томів, історія церкви — 80 томів, світська історія — 140 томів, риторика — 58 томів. Поезія становила 31 том, медична та юридична література — по 20 томів.

• Іван Філіп Вездін (1748—1806) — священник, місіонер, сходознавець, відомий як батько європейської індології.

Ірина Ціборовська-Римарович. Книгозбірня монастиря Ордену босих кармелітів у Вишневці: історія та книгознавча характеристика фонду.^{[недоступне посилання з липня 2019]}

• Орден Босих Кармелітів в Україні

• 
  Монастир босих кармеліток у м. Сараус (Zarautz), Країна Басків
• 
  Фронтальний вигляд монастиря босих кармелітів в м. Бердичів, Україна