Кармел Бусуттіл

Кармел Бусуттіл (мальт. Carmel Busuttil, нар. 29 лютого 1964, Рабат) — мальтійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Кармел Бусуттіл
Особисті дані
Народження 29 лютого 1964(1964-02-29) (58 років)
  Рабат, Мальта
Громадянство  Мальта
Позиція нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1979–1988 «Рабат Аякс» 106 (47)
1987–1988 →  «Вербанія»20 (8)
1988–1994 «Генк» 166 (45)
1994–2001 «Сліма Вондерерс» 143 (64)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1982–2001 Мальта 113 (23)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2003–2005 Мальта(помічник)
2005–2006 «Санта-Люсія»
2006–2008 «П'єта Готспурс»
2009–2011 Мальта(помічник)
2012–2018 «Меліта»(помічник)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Вважається одним з найкращих мальтійських гравців усіх часів[1][2]. Виступав за клуби «Рабат Аякс», «Генк» та «Сліма Вондерерс», а також національну збірну Мальти, за яку провів 113 ігор і на момент завершення кар'єри 2001 року[3] був рекордсменом за кількістю ігор та голів за збірну[4]. У 2004 році він був обраний Асоціацією футболу Мальти як найвидатніший гравець країни за останні 50 років, отримавши Ювілейну нагороду УЄФА[5].

Клубна кар'єра

«Рабат Аякс»

Бусуттіл народився в Рабаті на Мальті і почав грати у футбол з сусідськими дітьми поряд з будинком свого батька, а у віці десяти років потрапив в школу клубу «Рабат Аякс». Вже у віці 14 років Бусуттіл дебютував за команду у матчі проти клубу «Ашак» у третьому дивізіоні[6]. В подальшому «Рабат Аякс» тричі поспіль підвищився у класі, повернувшись до найвищого рівня футболу Мальти на сезон 1982/83 років після 17-річної перерви[7]. У свій перший сезон в еліті «Рабат Аякс» несподівано зайняв третє місце, а сам Бусуттіл був визнаний найкращим гравцем сезону у Прем'єр-лізі, що дозволило команді кваліфікуватись до Кубку УЄФА 1983/84. Завдяки цьому Кармел отримав можливість дебютувати у європейських змаганнях, зігравши 11 вересня 1983 року вдома проти чехословацького «Інтера» (Братислава), втім мальтійська команда розгромно поступилась 0:10[8]. В гостьовому матчі-відповіді мальтійці з Бусуттілом виступили ненабагато краще, програвши 0:6.

У 1984 році клуб став віце-чемпіоном країни, а наступного сезону «Рабат Аякс» виграв титул чемпіона Прем'єр-ліги. У сезоні 1985/86 клуб досягнув свого найвищого результату в історії, вигравши «золотий дубль» та Суперкубок Мальти, а Бусуттіл вдруге поспіль виграв титул найкращого гравця Мальти. Втім наступний розіграш 1986/87 виявився для клубу вкрай невдалим — «Рабат Аякс» зайняв передостаннє сьоме місце і вилетів з вищого дивізіону[7], незважаючи на усі потуги Кармела, який з 10 голами став найкращим бомбардиром Прем'єр-ліги[9].

«Вербанія»

Після вильоту «Рабата» Бусуттіл висловив зацікавленість покинути клуб і на запрошення італійського футболіста Адельмо Паріса, який раніше грав на Мальті за місцевий клуб «Зуррік», а зараз виступав за напівпрофесійний італійський клуб «Вербанія», перейшов в цей італійський клуб. Наприкінці серпня 1987 року було укладено договір про оренду на сезон, а додатковим пунктом додано, що після сезону, у випадку, якщо італійський клуб вищого рівня проявить інтерес до Бусуттіла, «Вербанія» буде діяти від імені «Рабата Аякс» і отримає 30 % від угоди. Граючи в Промоціоне, в той час п'ятому рівні італійського футболу, «Вербанія» у сезоні 1987/88 посіла друге місце в своїй групі, отримавши вихід до Інтеррегіонале (сьогоднішня Серія D), а сам Бусуттіл забив 8 голів у турнірі.

«Генк»

Влітку 1988 року бельгійський «Генк» почав переговори з «Рабатом Аякс» про перехід гравця. «Рабат» не поспішав санкціонувати продаж через важливість Бусуттіла для команди та відсутності згоди на плату за переказ[6]. У свою чергу Кармел через свою позицію щодо уходу з клубу не грав за команду протягом трьох місяців[1]. В кінцевому рахунку, президент Мальтійської футбольної асоціації і майбутній президент Мальти Джордж Абела виступив від імені «Рабата Аякса» і у вересні 1988 року було досягнуто домовленості про перехід футболіста[10][11]. Сума трансферу склала 45 тис. мальтійських лір (€ 104 821), і він приєднався до клубу після 15-денного терміну перегляду[1].

Перший сезон Бусуттіла у «Генку» також був першим і для клубу, який тільки цього ж року був значно переформатований після злиття з іншим генкським клубом «Ватершей Тор»[12]. Ця ситуація призвела до суперечок між історичними суперниками, а тепер гравцями одного клубу, в результаті чого «Генк» завершив сезон останнім з лише двома перемогами у 34 матчах[1]. Втім для Кармела цей сезон став важливим, оскільки він став першим в історії мальтійцем, що зіграв у іноземному вищому дивізіоні, а 2 жовтня 1988 року Бусуттіл забив перший з трьох своїх голів за сезон, у грі проти «Беєрсхота» (2:2)[13].

У наступному сезоні клуб посів четверте місце у Другому дивізіоні, таким чином, отримавши право зіграти у плей-оф за право виходу у вищий дивізіон[14]. У вирішальному матчі проти клубу «Зварте Леув», який відбувся 31 травня 1990 року, Бусуттіл забив двічі, а «Генк» виграв 7:2. Завдяки цьому генкці зуміли повернутись у вищий дивізіон з першої спроби, а Кармел закінчив сезон найкращим бомбардиром клубу з 17 голами у всіх змаганнях, у тому числі 14 в чемпіонаті[15].

Повернувшись до вищого дивізіону, Бусуттіл зміцнив своє місце в першій команді і продовжив свій контракт з клубом, незважаючи на інтерес з боку бельгійських, турецьких та угорських клубів[1]. Наступні чотири роки він був капітаном клубу[16]. Незважаючи на те, що команда була одним з кандидатів на виліт переважну більшість сезону 1990/91 років, «Генк» закінчив сезон на 14-му місці, а Бусуттіл забив п'ять м'ячів, включаючи гол у грі проти майбутніх чемпіонів «Андерлехта» (1:1) 13 квітня 1991 року[17][18]. У наступні два сезони Кармел був найкращим бомбардиром команди, забивши по 10 голів, що допомагали «Генку» зберігати місце в еліті. Його останній сезон 1993/94 з бельгійським клубом закінчився зменшенням результативності клубу — він забив 6 голів[19], що призвело до погіршення результатів і зміни трьох головних тренерів по ходу сезону, які не врятували команду від останнього місця та вильоту з вищого дивізіону. Після цього Бусуттіл вирішив покинути клуб, в якому провів шість сезонів, забивши 57 голів у 183 іграх. За цей час мальтієць став одним з найпопулярніших гравців клубу[20][21][22].

«Сліма Вондерерс»

Бусуттіл повернувся до Мальти, а влітку 1994 року підписав контракт з клубом «Сліма Вондерерс» за суму 40 000 мальтійських лір (€ 93 175)[1]. У перший сезон він забив сім голів і допоміг «Слімі» стати віце-чемпіоном країни, а вже у наступному сезоні, забивши знову сім голів, Бусуттіл привів команду до чемпіонства, 23-го в їх історії[23]. Хоча це був його єдиний титул чемпіона зі «Слімою», його внесок в подальшому залишався важливим для клубу, забивши 35 голів у 67 матчах у чемпіонаті за наступні три сезони, а також недовго був граючим тренером команди[24].

У сезоні 1999/00 Бусуттіл виграв з командою Кубок і Суперкубок Мальти. У наступному сезоні Кармел забив свій перший гол у єврокубках, відзначившись переможним м'ячем у воротах белградського «Партизана» (2:1) у першому етапі кваліфікаційного раунду Кубку УЄФА 2000/01[25].

Його остання гра в чемпіонаті відбулась 18 серпня 2001 року в матчі проти «Марси» (4:1) в першій грі сезону 2001/02. Під час цієї гри він забив гол, але згодом отримав вилучення і дискваліфікацію на один матч[6][26]. Останній офіційний матч Бусуттіла відбувся наступного тижня у кваліфікаційному матчі Кубку УЄФА проти словацького «Матадора» (2:1), забивши один з голів у матчі[26][27].

Виступи за збірну

5 червня 1982 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Мальти в матчі відбору на чемпіонат Європи 1984 року проти Ісландії (2:1)[28]. У п'ятій грі за збірну Бусуттіл вперше забив за збірну, відзначившись дублем в товариській грі проти Іспанії (2:3), яка відбулась 15 травня 1983 року[29].

15 грудня 1984 року Мальта приймала Західну Німеччину у відборі на чемпіона світу 1986 року. За рекордної присутності 35 тис. вболівальників на «Національному стадіоні», Бусуттіл на десятій хвилині забив гол ударом в нижній лівий кут, завдяки чому Мальта понад пів години вела в рахунку проти німців, хоча в кінцевому рахунку програла 2:3[30][31].

Під час кваліфікації до чемпіонату світу 1990 року Мальта потрапила в групу до Угорщини. Обидві гри закінчились внічию — домашньому для мальтійців матчі 11 грудня 1988 року команди зіграли 2:2[32][33], а у другій грі 12 квітня 1989 року розійшлись миром 1:1[34]. При цьому усі три голи мальтійців у цих іграх забив саме Бусуттіл.

17 лютого 1993 року Бусуттіл вперше вивів команду на поле з капітанською пов'язкою у матчі проти Шотландії (0:3), зігравши в подальшому у цьому статусі загалом 36 ігор у своїй міжнародній кар'єрі[35].

Свій сотий матч за збірну провів 6 лютого 2000 року в грі проти Азербайджану (3:0), ставши першим гравцем своєї збірної, який досягнув цієї цифри[16]. Останню гру за збірну Мальти зіграв 25 квітня 2001 року в матчі проти Ісландії (1:4), провівши загалом 113 ігор та забивши 23 голи[26]. Обидві цифри на той момент були рекордними для збірної, втім згодом були побиті. Його рекорд по кількості ігор було побито 12 лютого 2004 року, коли 114-ту гру за збірну провів Девід Каработт[36] і наразі за цим показником Бусуттіл займає четверте місце. А результат у 23 голи було перевершено 3 березня 2010 року, коли Міхаель Міфсуд забив 24-й гол у матчі проти Фінляндії (1:2)[37].

Кар'єра тренера

Після виходу на пенсію, у вересні 2001 року Бусуттіл відкрив футбольну школу, спрямовану на надання футбольних тренерських програм[38]. Він також почав грати у футзал, виступаючи за команду «Коніка Мінолта Ганнерс», до складу якої увійшов ряд колишніх гравців з Мальти, таких як Джон Буттіджич, Сільвіо Велла, Рей Фарруджа та Мартін Грегорі. Також Бусуттіл взяв участь у футбольному турнірі 5 на 5, який відбувся у жовтні 2002 року на Лондонській арені, представляючи команду Південної Європи[39], яка і стала переможцем турніру, а Бусуттіл став найкращим бомбардиром і гравцем турніру[6].

21 жовтня 2003 року Мальтійська футбольна асоціація оголосила про призначення Горста Гезе новим головним тренером національної збірної Мальти, а Бусуттіл зайняв посаду його помічника[40]. Гезе вже керував цією збірною у 1988—1991 роках, де тоді грав Бусуттіл, і саме німець був важливою фігурою, який допоміг відбутись переходу гравця до «Генка»[41]. Наприкінці 2005 року Гезе повідомив про свої наміри не продовжувати свій контракт, і федерація розпочала переговори з Кармелом, щоб він очолив збірну. Втім Бусуттіл відхилив пропозицію асоціації і тренером було призначено чеха Душана Фітцеля[42].

17 листопада 2005 року Бусуттіл був представлений новим головним тренером клубу третього дивізіону «Санта-Люсія», підписавши контракт на сезон[43]. Його перша гра у статусі головного тренера закінчилась перемогою 2:1 над «Сіггіеві»[44]. В підсумку «Санта-Люсія» закінчила сезон на п'ятій позиції в лізі, яка була недостатньою для виходу до другого дивізіону.

У листопаді 2006 року «П'єта Готспурс» оголосив Бусуттіла своїм новим тренером[45][46]. У той час клуб був внизу таблиці Прем'єр-ліги лише з двома очками після восьми ігор. Бусуттіл почав повільно відновлювати форму команди, і до кінця сезону вони піднялись на восьме місце з десяти, врятувавшись від вильоту[47]. Втім вже в наступному сезоні 2007/08 клуб зайняв дев'яте місце і таки вилетів з вищого дивізіону після 12-річного перебування у Прем'єр-лізі[48], після чого Кармел покинув посаду.

У липні 2009 року Душан Фітцель відмовився від тренерської посади у збірній Мальти через проблеми зі здоров'ям, і його замінив Джон Буттіджич, а Бусуттіл повернувся на посаду асистента, і обидва вони підписали п'ятирічний контракт 1 серпня[49]. Втім вже через два роки, в яких збірна здобула лише дві перемоги за 21 гру, вони обидва були звільнені від своїх обов'язків[50].

Маючи Ліцензію А УЄФА[38], 6 липня 2011 року він отримав вищу Ліцензію Про УЄФА у Коверчано[51][52].

У період з серпня 2012 року по червень 2018 року Бусуттіл входив до складу тренерського штабу клубу «Меліта», допомагаючи як старшій команді, що грала в Прем'єр-лізі, так і очолював молодіжну академію[53][54].

Статистика

Клубна
КлубСезонЧемпіонат[55]Кубок[lower-alpha 1]Єврокубки[56]Всього
ДивізіонІгорГолівІгорГолівІгорГолівІгорГолів
«Рабат Аякс»1979–80Третій дивізіон142——142
1980–81Другий дивізіон137137
1981–82Перший дивізіон149149
1982–83Прем'єр-ліга144144
1983–8413410144
1984–8512520145
1985–8614620166
1986–871210201410
Всього10647—7011347
«Вербанія»1987–88Промоціоне208——208
Всього208——208
«Генк»1988–89Ліга Жупіле223——223
1989–90Другий дивізіон29112911
1990–91Ліга Жупіле285285
1991–9233103310
1992–9327102710
1993–94276276
Всього16645——16645
«Сліма Вондерерс»1994–95Прем'єр-ліга177——177
1995–9614720147
1996–972211402611
1997–982313—2313
1998–9922112211
1999–200022720247
2000–0122721248
2001–02112132
Всього14364—12215366
Загалом435164—192452166
  1. Немає офіційних статистичних результатів у кубкових змаганнях

Збірна
ЗбірнаРікІгорГолів
 Мальта[55][57] 198230
198352
19842[lower-alpha 1]1
198560
198610
19878[lower-alpha 1]3
198899
198991
199030
199150
199250
199372
199492
199580
199610
199710
199881
199981
2000131
200120
Total11323
  1. Включаючи матчі проти молодіжної збірної Італії U-21 (5 грудня 1984) and другої збірної Англії (14 жовтня 1987), в яких брала участь національна збірна Мальти.[lower-alpha 2]
  2. National Team All Time Results. Malta Football Association. Процитовано 20 травня 2018.

Голи за збірну

[58]

Кармел Бусуттіл: Голи за збірну
ГолДатаМісцеСуперникРахунокРезультатТурнір
115 травня 1983Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Іспанія1–12–3Кваліфікація на Євро-1984
215 травня 1983Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Іспанія2–12–3Кваліфікація на Євро-1984
316 грудня 1984Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта ФРН1–02–3Кваліфікація на ЧС-1986
429 березня 1987Ештадіу ду Марітіму, Фуншал, Португалія Португалія1–22–2Кваліфікація на Євро-1988
515 квітня 1987Стад де ля Маладьєр, Невшатель, Швейцарія Швейцарія1–31–4Кваліфікація на Євро-1988
615 листопада 1987Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Швейцарія1–11–1Кваліфікація на Євро-1988
77 лютого 1988Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Фінляндія1–02–0Міжнародний футбольний турнір Мальти
87 лютого 1988Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Фінляндія2–02–0Міжнародний футбольний турнір Мальти
910 лютого 1988Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Туніс2–12–1Міжнародний футбольний турнір Мальти
1022 березня 1988Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Шотландія1–11–1Товариський матч
111 червня 1988Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Уельс1–12–3Товариський матч
121 червня 1988Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Уельс2–12–3Товариський матч
1312 жовтня 1988Ціріон Атлетік Центр, Лімассол, Кіпр Кіпр1–01–0Товариський матч
1411 грудня 1988Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Угорщина1–12–2Кваліфікація на ЧС-1990
1511 грудня 1988Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Угорщина2–22–2Кваліфікація на ЧС-1990
1612 квітня 1989Непштадіон, Будапешт, Угорщина Угорщина1–01–1Кваліфікація на ЧС-1990
1724 березня 1993Стадіо Ренцо Барбера, Палермо, Італія Італія1–41–6Кваліфікація на ЧС-1994
187 листопада 1993Стад ель-Менза, Туніс, Туніс Габон2–02–1Кубок 7 листопада 1993
1916 лютого 1994Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Бельгія1–01–0Товариський матч
2019 квітня 1994Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Азербайджан3–05–0Товариський матч
218 лютого 1998Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Латвія1–02–1Міжнародний футбольний турнір Мальти
2227 січня 1999Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Боснія і Герцеговина2–12–1Товариський матч
2320 січня 2000Національний стадіон (Мальта), Та-Калі, Мальта Катар2–02–0Товариський матч

Особисте життя

Кармел одружений з дівчиною Джулі, з якою познайомився коли грав за «Рабат Аякс». У них є двоє дітей: Келлі і Гарі, при цьому останній названий на честь англійського форварда Гері Лінекера[6][59].

Титули і досягнення

Індивідуальні

Примітки
  1. The Carmel Busuttil Story. The Malta Independent. 27 квітня 2018. Процитовано 28 вересня 2018.
  2. Busuttil honoured in Maltese poll. UEFA. 1 листопада 2002. Процитовано 28 вересня 2018.
  3. Stefan Sultana still holds Premier League goals record. Malta Football Association. 22 червня 2017. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.
  4. Azzopardi, Kevin (5 березня 2010). Record scorer Mifsud delighted to prove doubters wrong. Times of Malta. Процитовано 28 вересня 2018.
  5. Golden Players take centre stage. UEFA. 29 листопада 2003. Процитовано 28 вересня 2018.
  6. "Carmel Busuttil" (in Maltese). Bijografiji. TVM.
  7. Azzopardi, Louis (3 серпня 2005). Rabat Ajax... 25 years after. Times of Malta. Процитовано 28 вересня 2018.
  8. Rabat-Senica. UEFA. Процитовано 29 вересня 2018.
  9. Xuereb, Mario; Di Maggio, Roberto; Busuttil, Antoine (7 червня 2018). Malta – List of Topscorers. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Процитовано 28 вересня 2018.
  10. Armstrong, Gary; Mitchell, Jon P. (First published 2008). Playing to the big-men: patronage and party. Global and Local Football: Politics and Europeanization on the Fringes of the EU. Routledge. с. 89. ISBN 0-203-60748-1.
  11. Zammit, Cristian Antony (8 грудня 2013). Kont lest ma nilgħabx aktar jekk mhux barra minn Malta [I was ready not to play anymore unless it was abroad]. Illum (Maltese). с. 34–35.
  12. Racing Genk - Club Brugge: Club Facts. Club Brugge KV. 31 січня 2013. Процитовано 7 жовтня 2018.
  13. Seizoen 1989 – 1990 [Season 1989 – 1990] (Dutch). K.R.C. Genk. Процитовано 29 вересня 2018.
  14. Rousselle, Gilbert (31 травня 2004). Belgium – Eindronde History. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Процитовано 29 вересня 2018.
  15. Seizoen 1989 – 1990 [Season 1989 – 1990] (Dutch). K.R.C. Genk. Процитовано 29 вересня 2018.
  16. Aquilina, Domenic (2 лютого 2011). Busuttil broke the mould for Malta. UEFA. Процитовано 29 вересня 2018.
  17. Seizoen 1990 – 1991 [Season 1990 – 1991] (Dutch). K.R.C. Genk. Процитовано 29 вересня 2018.
  18. RSCA-Genk. RSCA History – Tvcablenet. Процитовано 29 вересня 2018.
  19. Seizoen 1993 – 1994 [Season 1993 – 1994] (Dutch). K.R.C. Genk. Процитовано 29 вересня 2018.
  20. Attard, Mark (16 серпня 2017). Carmel Busuttil jibqa’ leġġenda…mistieden speċjali tal-klabb Belġjan, KRC Genk [Carmel Busuttil remains a legend…special guest of Belgian club, KRC Genk] (Maltese). TVM. Процитовано 29 вересня 2018.
  21. Smeets, Rudi (19 серпня 2017). RC Genk te weinig geïnspireerd tegen uitstekend georganiseerd Charleroi [RC Genk uninspired against a well-organised Charleroi]. De Standaard (Dutch). Процитовано 29 вересня 2018.
  22. Clublegende duikt op bij Racing Genk: "Hij is een echt machien!" [Club legend turns up at Racing Genk: "He is a real machine!"] (Dutch). Voetbalprimeur. 17 серпня 2017. Процитовано 29 вересня 2018.
  23. Baldacchino, Carmel (26 січня 2006). Gritty Sliema land title. Times of Malta. Процитовано 29 вересня 2018.
  24. Dahles, Rinus (2 грудня 2006). Busuttil looks to lift Hotspurs. Times of Malta. Процитовано 29 вересня 2018.
  25. Sliema-Partizan. UEFA. Процитовано 29 вересня 2018.
  26. News Archive August 2001. MaltaFootball.com. 18 серпня 2001. Процитовано 29 вересня 2018.
  27. Sliema-Púchov. UEFA. Процитовано 29 вересня 2018.
  28. 5 June 1982: The day Malta beat Iceland 2–1 in neutral Messina. The Malta Independent. 28 червня 2016. Процитовано 29 вересня 2018.
  29. UEFA Euro 1984 – Malta-Spain. UEFA. Процитовано 30 вересня 2018.
  30. Malta national football team lost to West Germany 2:3, 16 грудня 1984. EU-Football.info. Процитовано 30 вересня 2018.
  31. Baldacchino, Carmel (1 липня 2010). Malta in the 1986 World Cup qualifiers. Times of Malta. Процитовано 30 вересня 2018.
  32. 11.12.1988: Malta 2–2 Hungary. Italia1990.com. Процитовано 30 вересня 2018.
  33. Azzopardi, Kevin (16 листопада 2004). Hungary visit evokes happy memories for Busuttil. Times of Malta. Процитовано 30 вересня 2018.
  34. 12.04.1989 Hungary 1–1 Malta. Italia1990.com. Процитовано 30 вересня 2018.
  35. Malta international footballers of all-time (captains) by caps as captain. EU-Football.info. Процитовано 16 вересня 2018.
  36. eu-football — David Carabott
  37. Football – Yesterday’s Friendly: Finland turn defeat into victory in second half. The Malta Independent. 4 березня 2010. Процитовано 30 вересня 2018.
  38. Buzu Football School Is five years old. The Malta Independent. 24 серпня 2005. Процитовано 30 вересня 2018.
  39. 200 young hopefuls at Buzu's school. Times of Malta. 2 жовтня 2002. Процитовано 30 вересня 2018.
  40. Malta turn to Heese and Busuttil. UEFA. 22 жовтня 2003. Процитовано 30 вересня 2018.
  41. News Archive October 2003. MaltaFootball.com. 21 жовтня 2003. Процитовано 30 вересня 2018.
  42. News Archive січня 2006. MaltaFootball.com. 16 січня 2016. Процитовано 30 вересня 2018.
  43. Carmel Busuttil named Sta Lucija coach. Times of Malta. 18 листопада 2005. Процитовано 30 вересня 2018.
  44. Winning debut for Buzu at Sta Lucija. Times of Malta. 1 грудня 2005. Процитовано 30 вересня 2018.
  45. Pietà look to pick up with Busuttil. UEFA. 16 листопада 2006. Процитовано 30 вересня 2018.
  46. Azzopardi, Kevin (9 листопада 2006). Busuttil takes charge of Pietà Hotspurs. Times of Malta. Процитовано 30 вересня 2018.
  47. Azzopardi, Kevin (7 квітня 2007). Coach Busuttil earns his spurs. Times of Malta. Процитовано 30 вересня 2018.
  48. Busuttil, Antoine (4 вересня 2008). Malta 2007/08. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Процитовано 5 жовтня 2018.
  49. Azzopardi, Kevin (21 липня 2009). Ailing Fitzel steps down, Buttigieg takes charge of national team. Times of Malta. Процитовано 30 вересня 2018.
  50. Azzopardi, Kevin (26 жовтня 2011). MFA sacks national team coach. Times of Malta. Процитовано 30 вересня 2018.
  51. Tutti promossi gli allievi del Master per allenatori di prima categoria – UEFA Pro [All UEFA Pro Licence Master students passed] (Italian). Federazione Italiana Giuoco Calcio. 6 липня 2011. Процитовано 1 жовтня 2018.
  52. List of Coaches. Malta Football Association. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 1 жовтня 2018.
  53. Buzu joins Melita FC coaching staff. Times of Malta. 9 серпня 2012. Процитовано 1 жовтня 2018.
  54. New coaching set-up at Melita FC. Times of Malta. 8 червня 2018. Процитовано 1 жовтня 2018.
  55. Carmel Busuttil на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
  56. Carmel Busuttil » Club matches. Worldfootball.net. Процитовано 6 жовтня 2018.
  57. Mamrud, Roberto (19 жовтня 2002). Carmel Busuttil – Century of International Appearances. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Процитовано 29 вересня 2018.
  58. Carmel Busuttil. EU-Football.info. Процитовано 20 травня 2018.
  59. Fenech, Natalino (5 лютого 2007). Archbishop takes a walk in the park. Times of Malta. Процитовано 1 жовтня 2018.
  60. Di Maggio, Roberto (30 листопада 2017). Malta – Player of the Year. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Процитовано 30 вересня 2018.
  61. maltasport.com (ред.). MALTESE FOOTBALLER OF THE YEAR WINNERS.
  62. Player of the Month. MaltaFootball.com. Процитовано 29 вересня 2018.
  63. MOC Hall of Fame 2013. Malta Olympic Committee. Процитовано 29 вересня 2018.
  64. Republic Day Honours and Awards. Department of Information – Malta. 28 вересня 2018. Процитовано 28 вересня 2018.
  65. Persuni li ġew onorati u d-data ta' meta ngħataw l-għotijiet [People that were honoured and the date when they were given such recognition] (PDF) (Maltese). Office of the Prime Minister of Malta. Процитовано 28 вересня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.