Карпатська бджола
Карпатська бджола (Apis mellifera carpatica) — підвид бджоли медоносної. Природний ареал поширення: підніжжя і гірські райони Карпат; але порода поширилася в інші області України, а також Білорусі та Росії штучним розселенням. Місцева назва: Карпатка.
? Карпатська бджола | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Apis mellifera carpatica Foti, 1965 | ||||||||||||||||
Apis mellifera carpatica | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Опис
За морфологічними ознаками і походженням близька до країнської бджоли. Пристосована до суворих умов гірських районів, характеризується високою зимостійкістю (пристосована до суворих умов зимівлі з великим безоблітним періодом) і зменшеним споживанням корму взимку. Ще однією перевагою породи вважається той факт, що комахи не вилітають за медом і пилком при поганих погодних умовах. Це дозволяє зберегти кількість робочих бджіл на необхідному рівні.
За розмірами бджоли менші за середньоєвропейських бджіл. Забарвлення хітинового покриву бджіл темно-сіре, без жовтизни, зі сріблястими волосками. Довжина хоботка в середньому 6,3-7,0 мм. Маса плодової матки: в середньому 205 мг. Її плодючість: 1800-2500 яєць на добу.
Бджоли незлобиві і миролюбні (майже весь сезон сім'ї можна оглядати без лицьової сітки і димаря). В такому випадку комахи спокійно переміщаються по рамках і роблять свою роботу. Також, бджоли пристосовані до пошуків нових скупчень медоносів,мало рояться. Схильні до роїння менше за інші породи. За твердженнями експертів, роїння карпаток починається при повній відсутності взятку.[джерело?] Схильність до крадіжок середня.
Навесні сім'ї швидко нарощують силу, інтенсивно використовують ранньовесняний медозбір, і зберігають її протягом усього літа. Цю особливість карпатських бджіл використовують для виробництва ранніх пакетів бджіл. Бджоли відрізняються високою продуктивністю на головному взятку (у цьому перевершують інші породи) і «сухою» печаткою меду, переважно білою, іноді змішаною. Слід зазначити, що у розглянутих комах досить довгий хоботок, близько 7 міліметрів, що спрощує видобуток нектару з важкодоступних медоносів. До таких рослин слід віднести бобові культури (горох і квасоля), а також червона конюшина. Порода визнана однією з найкращих, рекомендована для розведення в багатьох зонах з різнотравно-конюшиново-гречаним медозбором.[джерело?] Не дивлячись на середню несучість матки, сім'я карпаток за один сезон може принести 50 кілограмів меду, і це тільки середньостатистичний результат. При хорошому взятку карпатська порода бджіл може дати і 80 кілограмів меду з сім’ї за сезон.[джерело?]
Також, ця порода пристосована для транспортування на великі відстані, що дуже цінується бджолярами для кочівлі.
Карпатські бджоли слабо уражаються нозематозом.
Порода характеризується підвищеною восковою продуктивністю. Вони добре виробляють віск, поступаючись тільки італійським і європейським темним бджолам. Карпатські бджоли підходять для запилення тепличних рослин, так як швидко пристосовуються до різноманітного клімату.
Прополісування гнізд слабке.