Карпилівка (Прилуцький район)

Карпи́лівка село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Розташ. на р. Галці (лівій прит. р. Лисогору), за 12 км від райцентру і за 30 км від залізнич. ст. Юсківці. Населення становить 523 осіб. Орган місцевого самоврядування Карпилівська сільська рада, якій підпорядковане с. Лебединці.

село Карпилівка
Країна  Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Срібнянський район
Рада Карпилівська сільська рада
Основні дані
Засноване 1710[1]
Населення 523
Площа 4,194 км²
Густота населення 124,7 осіб/км²
Поштовий індекс 17341
Телефонний код +380 4639
Географічні дані
Географічні координати 50°36′29″ пн. ш. 33°02′36″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
131 м
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Юсківці
Відстань до
залізничної станції
30 км
Місцева влада
Адреса ради 17341, Чернігівська обл., Срібнянський р-н, с. Карпилівка, вул. Миру, 43
Карта
Карпилівка
Карпилівка
Мапа

Історія

Біля села виявлено поселення т а кургани епохи бронзи (2-1 тис. до н. е.). За народними переказами село отримало свою назву від першого поселенця Карпа. Заснована близько 1708. Входила до Срібнянської сотні Прилуцького полку, до Глинського повіту (1782-96), до Прилуцького повіту (1797-1923).

Гетьманщина

Село заснував за дозволом прил. полковника Дм. Горленка син срібнянського сотника Тр. Троцини — Антон (майбутній срібнянський сотник) на «пустому селищі», яке лишилося після зруйнування села татарами в 60-х рр. 17 ст.

В Карпилівці 1713 вже було 80 дворів селян. Після смерті Ант. Троцини (1749) село дісталося його сину — срібнянському сотнику Миколі Троцині. 1764 за ним рахувалося 150 хат селян. Далі село перейшло до його нащадків.

У 1780 — 125 дворів (180 хат) селян; козаків не було.

Імперський період

1797 наліч. 716 душ чол. статі податкового населення; діяла дерев, ц-ва Різдва Богородиці (збудована до 1729).

1859 кількість дворів збільшилася до 405, а жителі в — до 2508 чол.; працювали цукровий та селітряний з-ди.

У 1861-66 рр. в Карпилівці містилося Волосне правління тимчасовозобов'язаних селян, якому були підпорядковані 2 сільс. громади (1339 ревіз. душ). Після реорганізації волостей Карпилівка 1867 увійшла до Березівської волості 2-го стану.

У 1886 — 468 дворів селян-власників, які входили до 2-х сільс. громад (К. Троцини і В. Троцини), 1 двір козаків, 495 хат, 2864 ж. ; діяли: дерев, ц-ва, 1-ше земське початкове однокласне училище (засн. 1864, у віданні земства з 1872), шинок, 3 крамниці, базар щотижня у четвер, кузня, 22 вітряки, 3 олійниці, селітряний з-д. У 1905 році була відкрита бібліотека. Перший її керівник — Павло Іванович Проценко. 1 січня 1910 року на сході села було вирішено відкрити в селі 4 класне городське училище. 1910—1911 рр. була збудована школа і флігель для інспектора. Інспектором міської школи був призначений Добровольський Микола Антонович. У 1910 — 502 госп., з них козаків — 9, селян — 483, євреїв — 3, ін. непривілейованих — 4, привілейованих — 3, наліч. 3278 ж., у тому числі 4 теслярі, 37 кравців, 20 шевців, 5 столярів, 21 коваль, 1 кушнір, 29 ткачів, 2 візники, 63 поденники, 26 займалися інтелігентними та 429 — ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле нас. займалося землеробством. 3982 дес. придатної землі.

Землевласником був поміщик К. Є. Троцина. Діяли: 1-ше й 2-е (1905) земські початкові училища, у яких навчалося 172 хлопч. і 106 дівчат, міське училище (1910), яке 1913 перетворено на вище початкове (мало 4 класи), навчалося 126 хлопців і 20 дівчат (1913); побудовано (1910) нову дерев, ц-ву Різдва Богородиці (у рад. період закрита).

У 1918 році відкрито Карпилівську 4-класну мішану гімназію імені Івана Стешенка[2].

Радянський період

Під час утворення округів Карпилівка 1923 відійшла до Роменського округу.

1996 — 271 двір, 648 ж.[3]

Відомі люди

Див. також

Посилання

  • Погода в селі Карпилівка
  • Полное географическое описание нашего Отечества. Том VIII — Малороссия. — С.-Петербург, 1903. — С 364—365.(рос.)

Примітки

  1. УРЕ
  2. Нова рада, 1918, № 191. — С. 3-4.
  3. Карпилівка// Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник/ За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. — С. 205—206.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.