Карусель (фільм, 1950)

Дія фільму відбувається біля каруселі в центрі Відня на початку XX століття. Герої з'являються і зникають, переміщаючись під звуки музики з каруселі у спальні та інші місця, а потім знову повертаються на карусель. Оповідач відбирає комічні ситуації зваблювання і робить припущення відносно майбутніх пар. Сцени зваблювання розпочинаються епізодом з повією (Симона Синьйоре).

Повія зазиває молодого військового (Серж Реджані), який спочатку опирається, але починає поводитися зовсім інакше, почувши, що для нього усе буде безкоштовно. Вона відводить його під міст, а розходячись, він навіть не пропонує їй сигарету. На балу він спокушає покоївку, і ведучий, що веде гру пропонує їй перескочити вперед на два місяці: покоївка знаходить собі нове місце і там позбавляє невинності сина хазяїв, який незабаром винаймає квартиру для таємних зустрічей із заміжньою жінкою. Після невеликої затримки — карусель зупиняється, але потім запускається знову…

Увечері вона і її чоловік, лежачи у ліжку, розмовляють про жінок: він говорить про дівчат, з якими знався в молоді роки, а потім про заміжніх пані. Трохи пізніше він запрошує дівчину до приватного кабаре і пропонує їй постійно зустрічатися у затишному гніздечку, яке облаштує для неї, знявши напрокат. Вона запрошує у це гніздечко поета, скептика і оригінала, що базікає без угаву. У поета роман з акторкою, що грає головну роль у його п'єсі. Вона приймає у себе молодого графа (Жерар Філіп), друга своєї матері… На екрані з'являється оповідач з кіноплівкою і ножицями в руках. Він вирізує кілька кадрів, і дія поновлюється, щоб показати двох коханців в обіймах один одного після злягання…
Граф повинен знову зустрітися з акторкою в той же вечір, але напивається і проводить ніч у ліжку з тією самою повією…

Французький історик кіно Жак Лурселль схарактеризував «Карусль» «найкращим зразком офюльсовського бароко», до якого ніколи у французькому кіно «не було таких літературних діалогів […], актори не працювали в такій фамільярній і відстороненій манері (особливо Жерар Філіп) і настільки абстрактна схема не користувалася таким успіхом у масового глядача»[4].

• У 1952 році цензори штату Нью-Йорк відмовилися видати ліцензію на демонстрацію фільму, мотивуючи це тим, що він є «аморальним» і може «підірвати суспільну мораль». Апеляційний суд штату Нью-Йорк, підтримав рішення комісії з цензури, зробивши висновок, що стрічка «експлуатує основні інстинкти людини» і надає «чудове підґрунтя для розвитку чуттєвості, аморальності, аморальності і сексуальної розбещеності». Рішенням Верховного суду США від 18 січня 1954 року постанови нижчих судів були переглянуті і фільм було допущено до прокату[5].

• Наприкінці 1980-х років було знайдено оригінальну копія фільму тривалістю 110 хвилин, яка була показана глядачам лише один раз у червні 1950 року. Клод Бейлі в журналі «L'Avant-Scène» писав, що «Офюльсу довелося обчикрижити стрічку, вирізавши або пом'якшивши деякі ключові сцени». Ця копія була випущена в кінотеатральний прокат у 1989 році[4].

• У 1964 році Роже Вадим зняв римейк фільму, який на думку Жак Лурселля «краще за все забути назавжди»[6].

• Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 889—892. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

• Карусель на сайті IMDb (англ.) (станом на 13.02.2016)
• Карусель на сайті AlloCiné (фр.) (станом на 13.02.2016)
• Карусель на сайті AllMovie (англ.)