Макс Офюльс

Макс Офю́льс (нім. Max Ophüls; справжні ім'я та прізвище Максиміліа́н Оппенге́ймер (нім. Maximillian Oppenheimer); нар. 6 травня 1902, Санкт Йоганн, з 1909-го — частина Саарбрюкен, Німецька імперія пом.25 березня 1957, Гамбург, ФРН) німецький кінорежисер і сценарист, який працював у Німеччині (1931–33), Франції (1933–40, 1950–57) і США (1947–50). Батько відомого режисера-документаліста Марселя Офюльса.

Макс Офюльс
нім. Max Ophüls
Ім'я при народженні Максиміліан Оппенгеймер
(нім. Maximillian Oppenheimer)
Дата народження 6 травня 1902(1902-05-06)
Місце народження Санкт Йоганн,
з 1909-го — частина Саарбрюкен.
Дата смерті 25 березня 1957(1957-03-25) (54 роки)
Місце смерті Гамбург, ФРН
Поховання
Крематорій-колумбарій Пер-Лашезd[1][2] : 
Національність єврей
Громадянство  Німецька імперія
 Веймарська республіка
 Франція ФРН
Професія кінорежисер
Роки активності 1931-1957
Діти Marcel Ophulsd
IMDb ID 0649097
Макс Офюльс у Вікісховищі

Біографія

Макс Оппенгеймер народився 6 травня 1902 року в Санкт Йоганні (з 1909 року є частиною Саарбрюкена). Його батько купець Леопольд Оппенгеймер, одружений з Геленою, вродженою Бамбергер, керував там з 1901 року фірмою свого тестя «Бамбергер і Герц», яка з 1903 року отримала назву «Дім чоловічого і дитячого одягу». У 1912 році Оппенгеймери відкрили другу крамницю. З 1913 року Макс відвідував гімназію Людвіга, а з 1915 року — королівське реальне училище. Він грав на флейті, брав уроки гри на гітарі і фортепіано та захоплювався театром. У 1920 році грав у шкільному театрі. У тому ж році пішов зі школи.

У 1920—1921 роках був актором-волонтером у Вюртемберзькому земельному театрі в Штутгарті, з першим виходом на сцену назвав себе Офюльсом. У 1921 році був «актором-початківцем» у міському театрі в Аахені, у 1922 році в амплуа «молодого коханця і коміка» зіграв другорядні ролі у понад 40 виставах. У 1923 році перейшов у міський театр в Дортмунді, брав участь у 14 виставах і отримав першу постановку як режисер. З 1924 року працював режисером-постановником театру в Бармен-Ельберфельді. У 1925 році почав роботу на радіо як декламатор пробних програм радіо Ельберфельда. З 1927 року працював також на радіо в Кельні і Штутгарті, читав сучасну літературу і з 1928 року писав власні сценарії радіопостановок. У 1925—1926 роках був наймолодшим режисером віденського Бурґтеатру. У 1926 році одружився у Відні на акторці Хільді Валль (1894—1980). З 1926 року працював у Новому театрі у Франкфурті-на-Майні, з 1928 по 1930 рік — у театрі в Бреслау. У січні 1931 року переїхав до Берліна, де працював у Театрі комедії, писав сценарії радіовистав для Берлінського радіо.

На початку 1931 року на замовлення студії Universum Film AG (УФА) написав діалоги до фільму Анатоля Літвака «Більше ніякого кохання». У серпні 1931 року зняв свій перший короткометражний фільм «Тоді вже краще риб'ячий жир» за оповідання Еріха Кестнера. Фільм «Флірт», поставлений ним за однойменною п'єсою Артура Шніцлера незадовго перед приходом до влади націонал-соціалістів, користувався величезним успіхом і став надалі моделлю, за якою було скроєно багато його подальших стрічок.

Після прем'єри фільму, яка відбулася 16 березня 1933 року, Офюльс покинув наприкінці березня Берлін і після короткої зупинки в Саарбрюкені емігрував до Франції. Після плебісциту з питання Саара 13 січня 1935 року крамниці його батька були «арізійовані», і батьки емігрували до Франції. Офюльс працював в Італії, зняв декілька фільмів у Франції. У 1936 році він отримав запрошення з Радянського Союзу і з сім'єю приїхав на роботу до Москви, проте через два місяці повернувся у Париж. Знятий у Голландії фільм «Комедія про гроші», який оголосили «вищим досягненням голландської кіноіндустрії», не зміг покрити великих витрат, незважаючи на хорошу критику. Наступні чотири фільми Офюльс зняв у Франції. Зйомки «Від Майєрлінга до Сараєва», присвяченого початку Першої світової війни, були перервані загальною мобілізацією у Франції у вересні 1939 року. Фільм вийшов на екрани в 1940 році, незадовго перед початком війни з Німеччиною.

У 1940 році Макса Офюльса, який з 1938 року був громадянином Франції, призвали до армії. З дозволу міністерства інформації він зміг працювати у Парижі над антифашистськими радіопередачами. Його передача «Спи, Гітлере, спи» транслювалася у квітні — травні 1940 року радіостанцією в Страсбурзі на нацистську Німеччину. У червні того ж року після укладення перемир'я, Офюльс, ім'я якого було у списку гестапо на видачу Німеччині, втік зі своєю сім'єю на південь країни. У Провансі він готувався до еміграції у США. Оскільки оформлення документів затримувалося, Офюльс прийняв запрошення театру в Цюриху, де він працював з листопада 1940 року. У квітні 1941 року він переїхав до Марселя, у липні отримав нарешті усі необхідні документи і квитки на пароплав. У серпні 1941 року сім'я Офюльса через Лісабон приїхала до Нью-Йорка, а через кілька тижнів відправилася автомобілем у Лос-Анджелес.

Влітку 1942 року Офюльс працював у Нью-Йорку на радіо «Голос Америки», яке під час війни вело мовлення на Європу. У Голлівуді він написав експозе[К 1] антинацистських фільмів «Сага» і «Людина, яка убила Гітлера», які залишилися нереалізованими. Успіх не супроводив і інші проекти цього періоду. Лише восени 1944 року після приватного перегляду фільму «Флірт» Престон Стерджес доручив Офюльсу постановку фільму «Вендета». Підготовчий період зайняв майже два роки; в цей час Офюльс написав свою автобіографію, яка була видана посмертно в 1959 році під назвою «Гра у бутті» (Spiel im Dasein). У серпні 1946 року почалися зйомки «Вендети», але через декілька днів Стерджес усунув Офюльса від роботи. У жовтні 1946 року за протекцією Роберта Сьодмака він отримав контракт на зйомки фільму «Вигнанець».

Роки перебування Макса Офюльса в Голлівуді не були продуктивними. Проте, режисерська манера Офюльса, що відрізнялася граціозно ковзаючими рухами камери і широким застосуванням зйомки з руху, була помічена американськими колегами і вплинула, зокрема, на молодого С. Кубрика.

У 1949 році, закінчивши фільм у жанрі нуар «Полонянка» (багатьма сприйнятий як сатира на Говарда Г'юза), Офюльс повернувся до Франції, де зняв свої найгучніші стрічки «Карусель» (1950, за п'єсою Шніцлера, премія BAFTA за найкращий фільм), «Насолода» (1953, за оповіданнями Мопассана).

Зірка Макса Офюльса на Бульварі зірок в Берліні

Влітку 1954 року Офюльс приступив до зйомок франко-німецького фільму «Лола Монтес» у кольорі і синемаскопі. Зіркою фільму була Мартін Кароль — секс-ідол 1950-х. Проте на ті часи найдорожчий європейський фільм (за даними продюсера, він коштував 8,5 млн німецьких марок) провалився у прокаті. Справу не врятував і виготовлений прокатниками проти волі Офюльса скорочений варіант. Співробітники «Cahiers du cinéma» і, в першу чергу, Ф. Трюффо з ентузіазмом захищали «Лолу Монтес» як твір авангарду і авторського кіно.

У Західній Німеччині Офюльс знову працював на радіо: в Баден-Бадені він поставив «Новелу» Гете (1955) і «Берту Гарлан» Шніцлера (1956). 30 травня 1956 року виступив у Франкфурті-на-Майні з доповіддю, яка стала основою для радіопостановки «Думки про кіно» (Радіо Гессена, 1956). Влітку 1956 року написав сценарій фільму про художника А. Модільяні, але намічені на осінь зйомки були відкладені. На запрошення Густава Грюндгенса поставив у Німецькому театрі в Гамбурзі «Божевільний день» Бомарше у власній обробці. В день прем'єри 5 січня 1957 року він лежав хворим в готелі.

25 березня 1957 року Офюльс помер у Гамбурзі від ревматичного запалення серця. Похований на кладовищі Пер-Лашез у Парижі. На його вшанування у Саарбрюкені щорічно проходить кінофестиваль.

Фільмографія

  • 1931 Більше ніякого кохання / Nie wieder Liebe (режисура діалогів)
  • 1931 Тоді вже краще риб'ячий жир / Dann schon lieber Lebertran (співавтор сценарію з Емеріхом Прессбургером і Еріхом Кестнером)
  • 1932 Закохана фірма / Die verliebte Firma
  • 1932 Продана наречена / Die verkaufte Braut (за оперою Б. Сме́тани)
  • 1932 1933 Спадкоємці, що сміються / Lachende Erben (також співавтор сценарію)
  • 1933 Флірт / Liebelei (за Артуром Шніцлером, також співавтор сценарію)
  • 1933 1934 Вкрадений мільйонер / On a volé un homme
  • 1934 Діва для усіх / La signora di tutti (також співавтор сценарію)
  • 1935 Божественна / Divine (також співавтор сценарію)
  • 19351936 Ніжний ворог / La tendre ennemie (також співавтор сценарію)
  • 1935 Вальс Шопена. Сінефонія / La valse brillante (en la b) de Chopin. Cinéphonie (короткометражний)
  • 1935 Аве Марія Шуберта. Сінефонія / Ave Maria de Schubert. Cinéphonie (короткометражний)
  • 1935 Комедія про гроші / Komedie om Geld (також співавтор сценарію)
  • 1937 Йошивара / Yoshiwara (також співавтор сценарію)
  • 1938 Вертер / Werther (за Гете)
  • 1939 Без завтра / Sans lendemain (також співавтор сценарію)
  • 19391940 Від Майєрлінга до Сараєва / De Mayerling à Sarajevo
  • 1941 Жіноча школа / L'Ecole des femmes (також співавтор сценарію)
  • 19461950 Вендета / Vendetta (співрежисер)
  • 1947 Вигнанець / The Exile
  • 19471948 Лист незнайомки / Letter from an unknown Woman (за Стефаном Цвейгом)
  • 1949 Полонянка / Caught
  • 1949 Момент безрозсудності / The Reckless Moment
  • 1950 Карусель / La ronde (за Артуром Шницлером, також співавтор сценарію)
  • 1952 Насолода / Le plaisir (також співавтор сценарію)
  • 1953 Мадам … / Madame de … (за Луїзою Вільморен, також співавтор сценарію)
  • 1955 Лола Монтес / Lola Montès (також співавтор сценарію)
  • 1958 Монпарнас, 19 / Les amants de Montparnasse (помер під час зйомок, картину закінчував Жак Беккер)

Премія Макса Офюльса

Кінофестиваль премії Макса Офюльса — щорічний кінофестиваль, що проводиться на початку року в рідному місті кінорежисера, Саарбрюкені. Фестиваль було засновано Альбрехтом Штубі у 1980 році[4].

Визнання

Нагороди та номінації Макса Офюльса[5]
РікКатегоріяФільмРезультат
Венеційський кінофестиваль
1934 Кубок Муссоліні за найкращий італійський фільм Діва для усіх Номінація
Кубок Corporations Ministry Нагорода
1936 Кубок Муссоліні за найкращий іноземний фільм Ніжний ворог Номінація
1950 Золотий лев Карусель Номінація
Міжнародний приз за найкращий сценарій Карусель (разом з Жаком Натансоном) Нагорода
Премія «Оскар»
1952 Найкращий сценарій Карусель (разом з Жаком Натансоном) Номінація
Найкращі декорації Номінація
Премія BAFTA
1952 Найкращий фільм Карусель Нагорода
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1966 Приз ФІПРЕССІ (Особлива згадка) Нагорода

Коментарі

  1. Експозе́ (від. фр. exposé) — короткий виклад якогось документа, твору і т. ін.[3]

Примітки

  1. Beauvis C., Langlade V. d. Le columbarium du Père-Lachaise — 1992. — С. 57. — ISBN 978-2-86514-022-0
  2. Bauer P. Deux siècles d'histoire au Père LachaiseVersailles: 2006. — P. 610. — ISBN 978-2-914611-48-0
  3. Нечволод Л. І. Сучасний словник іншомовних слів. Харків : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. — С. 207. — ISBN 966-404-277-3.
  4. Про кінофестиваль (нім.).
  5. Нагороди та номінації Макса Офюльса на сайті IMDb(англ.)

Література

  • Юрий Анненков. Макс Офюльс / Пер. с фр. И. Обуховой-Зелиньской и Д. Поляковой. М.: МИК, 2008. — 400 с. — ISBN 978-5-87902-170-7(рос.)
  • М. М. Черненко (составитель). Офюльс, Макс // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 129. — ISBN 5-85646-077-4.(рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.