Карінян Арташес Баласієвич
| Арташес Баласієвич Карінян | |
|---|---|
| вірм. Արտաշես Բալասիի Կարինյան | |
| Ім'я при народженні | вірм. Արտաշես Բալասիի Գաբրիելյան |
| Народився |
30 жовтня (11 листопада) 1886 Баку, Азербайджан |
| Помер |
29 травня 1982 (95 років) Єреван, Вірменська РСР |
| Поховання | Tokhmakh cemeteryd |
| Країна |
 СРСР |
| Національність | вірмени |
| Діяльність | політик, літературознавець, історик, редактор, революціонер |
| Alma mater | юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету і Санкт-Петербурзький державний університет |
| Галузь | літературознавство |
| Заклад | Institute of Literature of National Academy of Sciences of Armeniad, Q16387937? і Академія наук Вірменської РСР |
| Звання | академік |
| Ступінь | Доктор філологічних наук (1953), академік АН Вірменської РСР (1957) |
| Членство | Академія наук Вірменської РСР |
| Брати, сестри | Ruben Gabrielyand |
| Нагороди | |
Арташес Баласієвич Карінян (справжнє прізвище Габріелян; 30 жовтня (11 листопада) 1886, Баку — 29 травня 1982, Єреван) — радянський вірменський державний діяч, літератор і літературознавець. Академік АН Вірменської РСР (1956), заслужений діяч науки Вірменської РСР (1961).
Біографія
Народився у 1886 році в Баку. У 1906 році розпочав публіцистичну діяльність, друкувався в більшовицьких виданнях («Кайц», «Бакинский рабочий», «Правда», «Путь правды» тощо). З 1907 року — член Комуністичної партії.
У 1910 році закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Повернувшись у Баку, брав участь у революційно-пропагандистський роботі. У 1914 році був висланий. У 1918 році в Баку обіймав посаду народного комісара юстиції Бакинської ради народних комісарів[1], у 1921 році — наркома юстиції Вірменської РСР[2].
З 1918 року був редактором низки видань: «Известий» Бакинської ради (1918), щотижневика «Коммунист» і газети «Красное знамя» (1918–1920), що видавалися у Москві, журналів «Народное хозяйство Закавказья» (1929–1930) і «Нор уги» (1930)[2].
У 1923–1924 роках — заступник голови, у 1924–1928 — голова Центрального виконавчого комітету Вірменської РСР[2].
У 1929–1930 роках — заступник народного комісара освіти Вірменської РСР[2].
У 1932–1933 роках — заступник директора Інституту історії Заккрайкома ВКП(б) (Тифліс)[2].
У 1953 році отримав ступінь доктора філологічних наук[2].
З 1956 року — академік АН Вірменської РСР. Був членом Президії АН Вірменської РСР (1960–1965), академіком-секретарем Відділу суспільних наук (1960–1963)[2].
У 1963–1965 роках — в. о. віце-президента АН Вірменської РСР[2].
Старший науковий співробітник:
- Інституту літератури імені М. Абегяна (1943–1965)[джерело?].
- Інституту історії АН Вірменської РСР (1965–1982)[2].
Праці
Основні наукові праці присвячені історії вірменської громадсько-літературної думки, вірменської періодики, російській і європейській класичній літературі[3].
Автор книг «Обличчя і події» (1928), «Значення російської літератури для радянської вірменської літератури» (1948), «Мікаел Налбандян і російські передові діячі 60-х років XIX в.» (1949), «Антон Чехов» (1954), «Літературні відгуки» (1955), «Літературно-критичні статті» (1962), також тритомної монографії «Начерки історії вірменського періодичного друку» (т. 1—2, 1956—60)[1][3].
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці (1976), два ордени Леніна, ордени Трудового Червоного Прапора і Жовтневої Революції[2].
Примітки
- М. А. Мхитарян. Каринян Арташес Баласанович // Краткая литературная энциклопедия: В 9 т. — М.: Сов. Энцикл., 1962–1978 (рос.)
- Профіль на сайті НАН Вірменії (рос.)
- Каринян Арташес Баласиевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)