Кассіус фон Монтіньї

Виходець із знатного роду французького походження, спорідненого з родом Монморансі. В 1909 році поступив на службу кадетом в кайзерліхмаріне. В 1912 році одержав звання лейтенанта і був направлений на лінкор «Померанія». В грудні 1914 року подав прохання про переведення у підводний флот. З січня 1915 року — вахтовий офіцер на човні U-35. В 1916 році призначений командиром U-38. З 2 жовтня 1916 по 7 серпня 1917 року — командир U-30. З 28 жовтня по 7 листопада 1917 року — командир U-10. З 18 вересня по 1 листопада 1918 року — командир U-42. Діяв у Балтійському та Північному морях, всього за час бойових дій потопив 6 ворожих кораблів загальною водотоннажністю 964 брт.

З грудня 1918 по листопад 1919 року — командир загону бронеавтомобілів штурмового батальйону 3-ї морської бригади фон Левенфельда. Учасник боїв з поляками у Нижній Сілезії та з комуністами в Рурі. Учасник Каппського заколоту, за що був звільнений з армії. В липні 1920 року поступив на службу в прусську поліцію безпеки. Протягом шести років Монтіньї командував поліцейською ротою в Рейнланді, в 1931 — 1934 роках очолював інспекцію охоронної поліції у Верхній Сілезії.

Восени 1934 року поступив на службу в рейхсвер і був призначений командиром батальйону. Восени 1935 року призначений командиром 31-го піхотного полку, в 1936 році — командиром 102-го піхотного полку. Монтіньї постійно конфліктував з командуванням вермахту: він вважав, що майбутнє за елітними ударними з'єднаннями, а не масовою армією. Після чергового скандалу з військовими міністерством 20 квітня 1937 року Монтіньї вийшов у відставку, після чого направив Генріху Гіммлеру меморандум, в якому піддав різкій критиці заходи керівництва вермахту. Гіммлер підтримав його ідеї і згодом запропонував барону втілити свої ідеї в рамках частин посилення СС. 1 квітня 1938 року наказом Гіммлера Монтіньї був зарахований у СС (посвідчення №292 804) і призначений викладачем тактики в юнкерському училищі СС у Бад Тельці і, одночасно, викладачем юнкерського училища СС в Брауншвейзі. Згодом став членом НСДАП (партійний квиток №1 330 801). Службове становище дозволило Монтіньї дозволило йому на базі відразу двох училищ СС організувати ту систему підготовки офіцерських кадрів, яку він вважав необхідною. Він тісно співпрацював із Феліксом Штайнером: проводив первинну підготовку командних кадрів, а в Штайнера вони вже закріплювали отриманні навички.

31 серпня 1939 року Монтіньї направили «на укріплення» не дуже добре підгтовленних у військовому відношенні підрозділів «Мертва голова»: він став командиром 2-го піхотного полку і керував його створенням і перетворенням на бойові одиницю, а 1 листопада 1939 року очолив штаб дивізії СС «Мертва голова» і фактично з нуля створив Генштаб дивізії і налагодив його функціонування.

27 травня 1940 року в Монтіньї трапився сильний напад виразки шлунку і він 2 місяці провів у шпиталі. До того часу його здоров'я різко погіршилось, почались проблеми з серцем. Після того, як його стан дещо покращився, Монтіньї був призначений 25 липня 1940 року начальником юнкерського училища СС у Бад-Тельці.

8 листопада 1940 року британські ВПС здійснили масовий наліт на південь Баварії, в тому числі і на Бад-Тельц. Під час нальоту у Монтіньї трапився обширний інфаркт, однак у метушні йому не встигли надати необхідну допомогу і він помер.

Монтіньї відзначався аскетизмом, повною зневагою до комфорту і відмінними манерами. За поглядами він був переконаним німецьким націоналістом і антикомуністом.

• Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.41—44, ISBN 978-5-9955-0081-0

• Кассіус фон Монтіньї на uboat.net

1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1028673450 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q304037d:Track:Q256507d:Track:Q170109d:Track:Q36578