Фелікс Штайнер

В березні 1914 року вступив у сухопутні війська. Учасник Першої світової війни, служив в ударних (штурмових частина) на Східному і Західному фронтах. Після війни був членом фрайкору. З 1920 року служив у рейхсвері, командир роти. З жовтня 1929 року — ад'ютант 1-го піхотного полку. 1 січня 1933 року вступив у НСДАП (партійний квиток №4 264 195) і СА. В грудні 1933 року вийшов у відставку і поступив в Прусську земельну поліцію. До 1935 року керував службою підготовки СА. 24 травня 1935 року вступив у СС (посвідчення №253 351), командир 3-го штурмбану 1-го штандарту СС. Один із керівників створення військ СС, найближчий помічник Пауля Гауссера. Разом з бароном Кассіусом фон Монтіньї розробив систему підготовки особового складу військ СС за зразком штурмових частин німецької армії. З 1 червня 1936 року — командир штандарту СС «Дойчланд».

Учасник окупації Судетської області, Польської і Французької кампаній. Відзначився у боях під Дюнкерком. З 1 грудня 1940 року керував формуванням добровольчої моторизованої дивізії СС «Германія» (формування завершили в квітні 1941 року) в ранзі командира дивізії. Учасник німецько-радянської війни, успішно діяв під Ростовом і Туапсе. Дивізія Штайнера першою вийшла до Майкопських нафтових родовищ на Кавказі. З 21 листопада 1942 по 2 січня 1943 року — одночасно командував корпусною групою військ СС.

З 30 березня 1943 року — командир 3-го танкового корпусу СС. В січні 1944 року дії корпусу Штайнера врятували від знищення 18-ту армію під Ленінградом. Корпус хзазнав великих втрат в боях під Нарвою. 5 лютого 1945 року Генріх Гіммлер призначив Штайнера командувачем 11-ї армії. Чисельність армії була невелика, а Штайнер не проявив талантів керівника великими з'єднаннями, тому 5 березня він був знятий з поста. 25 березня сформував армійську групу «Штайнер». 22 квітня Адольф Гітлер наказав Штайнеру об'єднати під своїм командуванням всі наявні сили і нанести контрудар по радянських військах в районі південного передмістя Берліна. Штайнер проігнорував самовбивчий наказ і вивів свої війська на Захід, де 3 травня здався британським військам. 27 квітня 1948 року звільнений. Помер уві сні від зупинки серця.

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Почесний кут старих бійців
• Йольський свічник (16 грудня 1935)
• Почесна шпага рейхсфюрера СС (1 грудня 1936)
• Кільце «Мертва голова» (1 грудня 1937)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (17 вересня 1939)
  • 1-го класу (26 вересня 1939)
• Німецький хрест в золоті (22 квітня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
  • лицарський хрест (15 серпня 1940)
  • дубове листя (№159; 23 грудня 1942)
  • мечі (№86; 10 серпня 1944)
• Орден Хреста Свободи 1-го класу (Фінляндія)
  • з дубовим листям і мечами (16 червня 1942)
  • із зіркою, дубовим листям і мечами (6 липня 1943)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Відзначений у Вермахтберіхт (1 серпня 1944)
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го і 3-го ступеня (8 років)

• Герберт Отто Гілле
• Гельмут Дорнер
• Фріц Вітт
• Маттіас Кляйнгайстеркамп
• Альбрехт Крюґель
• Пауль Гауссер
• Вальтер Крюгер (обергрупенфюрер СС)

• General a. D. Felix Steiner: Die Armee der Geächteten
• Felix Steiner: Die Freiwilligen der Waffen-SS, Idee und Opfergang, DVG Deutsche Verlagsgesellschaft, 8. Auflage (1992), ISBN 978-3920722092

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.629-630 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Beevor, Antony (2002). Berlin: The Downfall 1945. Penguin Books. ISBN 0-670-88695-5.(англ.)
• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtsteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
• Krätschmer, Ernst-Günther (1999). Die Ritterkreuzträger der Waffen-SS. Coburg, Germany: Nation Europa Verlag. ISBN 978-3-920677-43-9.
• Schaulen, Fritjof (2005). Eichenlaubträger 1940–1945 Zeitgeschichte in Farbe III Radusch — Zwernemann. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-22-X.(нім.)
• Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
• Williamson, Gordon (March 1994). The SS: Hitler's Instrument of Terror: The Full Story From Street Fighters to the Waffen-SS — Motorbooks International. ISBN 0-87938-905-2, ISBN 978-0-87938-905-5.(англ.)
• Ziemke, Earl F (1969). Battle For Berlin: End Of The Third Reich, NY: Ballantine Books, London: Macdomald & Co.(англ.)
• Хене, Хайнц. (The Order Of The Death's Head: The Story Of Hitler's SS) // Черный орден СС. История охранных отрядов. — М. : Олма-Пресс, 2003. — 542 с. — 6000 прим. — ISBN 5-224-03843-X. (рос.)
• Waldemar Schütz: General Felix Steiner, Befehlshaber der europäischen Freiwilligen in der Waffen-SS im Kampf gegen den Kommunismus
• Karl Heinz Mathias: Felix Steiner – General der Waffen-SS und seine europäischen Freiwilligen
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 146

• Steiner, Felix. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 26 січня 2014. (нім.)
• Felix Steiner. на desertwar.net. (англ.)
• Steiner, Felix Martin Julius — нагороди обергрупенфюрера Штайнера (англ.)
• SS Obergruppenführer and Waffen-SS General Felix Steiner
• Felix Steiner, 1896–1966
• Steiner, Felix Martin
• obergruppenfurer FELIX STEINER — фото обергрупенфюрера Штайнера
• Феликс Штайнер(рос.)