Каськів Олег Володимирович

У 1996—1998 роках навчався в Папському Східному Інституті в Римі на факультеті Східного Канонічного Права, де захистив ліценціятську роботу на тему: «Партикулярне право УГКЦ у Святих Тайнах Кодексу Канонів Східних Церков». У 1998—2000 роках продовжив навчання на докторських студіях у Папському Східному Інституті і 5 травня 2000 року захистив докторську дисертацію «Історично-юридичний розвиток партикулярного права УГКЦ у світлі Кодексу Канонів Східних Церков». Закінчив юридичний факультет Івано-Франківського інституту права, економіки та будівництва (2004), а 21 грудня 2006 року, рішенням Вченої Ради цього навчального закладу йому присвоєно звання «Doctor Honoris Causa». 15 вересня 2006 року закінчив Київський Міжнародний науково-технічний університет, де здобув кваліфікацію магістра цивільного права[3]. 13 травня 2014 року в Івано-Франківській Теологічній Академії захистив докторську дисертацію «Кодифікація партикулярного права Української Греко-Католицької Церкви (988—2007 рр)», рішенням Вченої Ради Івано-Франківської Теологічної Академії присвоєно науковий ступінь — доктора богословських наук за спеціальністю «Богословя».

З 1998 року розпочав викладати канонічне та подружнє право у Івано-Франківському Теологічно-Катехитичному Духовному Інституті. 25 березня 2008 року рішенням Вченої Ради Івано-Франківської Теологічної Академії присвоєно вчене звання — доцента. Від грудня 2001 до травня 2010 — ректор Івано-Франківської духовної семінарії. Від травня 2002 — промотор справедливості Івано-Франківської єпархії УГКЦ, викладач Українського Католицького Університету у Львові (2002―2005); у 2003―2008 роках — викладач Катехитично-дяківської академії в м. Чортків. 02 березня 2010 року рішенням Вченої Ради Івано-Франківської Теологічної Академії присвоєно вчене звання — професора. В 2010—2014 роках був Протосинкелом Івано-Франківської єпархії УГКЦ. 13 червня 2014 року призначений Ректором Івано-Франківської духовної семінарії ім. св. свщмч. Йосафата. 24 червня 2014 року іменований синкелом у справах духовенства Івано-Франківської Архієпархії терміном на п'ять років[3].

Секретар VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ, який відбувся у Івано-Франківську 25—27 серпня 2015 року.

13 вересня 2016 року о. Олега Каськіва було переведено з посади ректора семінарії на посаду синкела у справах духовенства та священичих родин Івано-Франківської Архієпархії[4].

31.10.2019 року Блаженіший Патріарх Святослав іменував радником Душпастирської ради Патріаршої курії УГКЦ. (Декрет № ВА19/330-21).

04.11.2019 року Блаженіший Патріарх Святослав іменував членом робочої синодальної групи для опрацювання регламенту Патріаршого Собору УГКЦ. (Декрет № ВА19/335).

22.01.2020 року Блаженіший Патріарх Святослав іменував адвокатом звичайного трибуналу Верховного Архиєпископа УГКЦ. (Декрет № ВА 20/044).

07.02.2020 року Блаженіший Патріарх Святослав іменував членом секретаріату VII сесії Патріаршого Собору УГКЦ. (Декрет № ВА 20/082).

18.10.2019 року іменований парохом парафії "Різдва Пресвятої Богородиці" с.Дубівці, Галицького протопресвітеріату. (Декрет № 619). 11.11.2021 року Високопреосвященний Архієпископ і Митрополит Володимир Війтишин іменував протопресвітером Дубівецького протопресвітеріату Івано-Франківської Архієпархії. (Декрет № 495).

• Історично-юридичний розвиток Партикулярного права УГКЦ у світлі Кодексу Канонів Східних Церков, докторська дисертація, Папський Східний Інститут, Рим 2000, — 231 с.
• Виконання, оформлення і захист дипломних робіт студентами Івано-Франківської Теологічної Академії, (методичний посібник), Івано-Франківськ 2001 (співавторство).
• Промови та проповіді, Івано-Франківськ 2004 (співавторство).
• Нарис історії Івано-Франківської (Станиславівської) Духовної Семінарії імені Святого Священномученика Йосафата, Івано-Франківськ 2007. (співавторство).
• Міжнародний аспект правового забезпечення та працевлаштування громадян, Івано-Франківськ — Підволочиськ 2008, — 118 с.
• Виконання, оформлення і захист магістерських робіт, (методичний посібник), Івано-Франківськ 2015  (співавторство).
• Соборна діяльність Київської Церкви. Монографія. — Тернопіль: Терно-граф, 2018—108 с.
• Партикулярне право УГКЦ: джерела, історія, кодифікація. Навчальний посібник. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2018. — 372 с.
• Кодифікація партикулярного права Української Греко-Католицької Церкви (1997—2018). Монографія. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2019—168 с.

• 1. Перший помісний синод з'єдиненої Церкви, Alma Mater, Українська Папська Колегія в Римі, Рим 1997.
• 2.Нагороди в Українській Греко-Католицькій Церкві, Alma Mater, Українська Папська Колегія в Римі, Рим 2000.
• 3. Партикулярне право УГКЦ: історичний розвиток, Календар Світла, Торонто-Львів 2001.
• 4. Євангелізація і Церковне правило, Матеріали Собору Івано-Франківської Єпархії, Івано-Франківськ 2002.
• 5. Геній Мікельанджело, Нова Зоря, 18 (488), 2002.
• 6. Рецензія на книгу о.д-ра Романа Василіва «Книга пророка Авакума», Нова Зоря, 2005, с.444-447.
• 7. Вибранні юридичні терміни, формули та сентенції, Lingua Latina, Івано-Франківськ 2005, с.230-240.
• 8. Розвиток партикулярного права УГКЦ 1596—2006 рр., Науковий вісник «Добрий Пастир», № 1, Івано-Франківськ 2007, с. 10-20.
• 9. Рецензія на книгу Павла Василіва «Актуальність вчення про Пресвяту Євхаристію у творі Патріарха Йосифа Сліпого „Про Святі Тайни“ (De Sacramentis)», ІФТА, 2007, с.379-380.
• 10. Євхаристія в канонічному праві, Науковий вісник «Добрий Пастир», № 2, Івано-Франківськ 2009, с. 7-13.
• 11. Нагороди в Українській Греко-Католицькій Церкві, Науковий вісник «Добрий Пастир», № 3, Івано-Франківськ 2010, с. 7-10.
• 12. Руська Правда, Науковий вісник «Добрий Пастир», № 4, Івано-Франківськ 2011, с. 31-45.
• 13. Патріарший Собор у ККСЦ, Науковий вісник «Добрий Пастир», № 5, Івано-Франківськ 2014, с. 73-75.
• 14. Перша сесія Патріаршого Собору, Нова Зоря, 8 (1061), 2015.
• 15. Друга сесія Патріаршого Собору, Нова Зоря, 10 (1063), 2015.
• 16. Третя сесія Патріаршого Собору, Нова Зоря, 15 (1068), 2015.
• 17. Четверта сесія Патріаршого Собору, Нова Зоря, 17 (1070), 2015.
• 18. П'ята  сесія Патріаршого Собору, Нова Зоря, 24-25 (1076—1077), 2015.
• 19. Собори Київської Церкви 1050—1590 рр. як один із елементів правотворення, Науковий вісник «Добрий Пастир», № 10-11, Івано-Франківськ 2017, с. 45-60.
• 20. Минуле та сучасність Івано-Франківської (Станіславівської) Духовної семінарії, «Нова Зоря» Івано-Франківськ 2018, матеріали IV науково-практичної конференції.
• 21. Роль греко-католицького духовенства у заснуванні та діяльності товариства «Просвіта» (до 150-річчя створення) // Галичина. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис Прикарпатського Національного Університету імені Василя Стефаника", 2018. Ч. 31, С. 231—236.
• 22. Наукова діяльність Єпископа Софрона Мудрого, Scientific Journal «Virtus», Issue # 35, June, 2019, С. 25-27.
• 23. Liturgical books of the Kyivan Church — source of particular law, Scientific Journal «Virtus», Issue # 36, September, 2019, P. 15-18.
• 24. Church of Kyiv sobors — the source of the particular law of the UGCC, Scientific Journal «Virtus», Issue # 37, October, 2019, p. 25-28.
• 25. Councils of the Kiev Church (1051—1274) — A source of particular law of the UGCC, Scientific Journal «Virtus», Issue # 41, February , 2020, p. 21-23.
• 26.The Kobryn synod of 1626 — the source of the particular law of the UGCC, Scientific Journal «Virtus», Issue # 42, March, 2020, p. 17-19.
• 27. The synod of Zamosc 1720 – a source of the particular law of the UGCC, Scientific Journal «Virtus», Issue # 50, January, 2021, p. 15-18.
• 28. 300 - літня історія села Дубівці, Нова Зоря, 37 (1381), 2021.