Катерина Брауншвейг-Вольфенбюттельська (1488—1563)

Народилась у 1488 році. Була другою дитиною та старшою донькою в родині принца Брауншвейг-Вольфенбюттельського Генріха та його дружини Катерини Померанської. Мала старшого брата Крістофа та сімох молодших суродженців. Вольфенбюттелем в цей час правив її дід Вільгельм IV.

У 1491 році батько та його брат Еріх стали фактичними правителями держави, а у 1494 році — розділили землі між собою. Генріх отримав східну частину країни з містами Брауншвейг і Вольфенбюттель.

У віці 21 року Катерина була видана заміж за 39-річного герцога Саксен-Лауенбургу Магнуса I. Весілля відбулося 17—20 листопада 1509 у Вольфенбюттелі. Аби зібрати посаг для доньки Генріх IV скликав ландтаг для ухвалення введення податку для принцеси. Лише після тривалих перемовин ландтаг надав три земельні володіння для даної мети.

Резиденціями подружжя були замки у Лауенбурзі та Ратцебурзі.[1] У них народилося шестеро дітей:

• Франц (1510–1581) — герцог Саксен-Лауенбургу у 1543–1581 роках, був одруженим із саксонською принцесою Сибіллою, мав дев'ятеро дітей;
• Доротея (1511–1571) — дружина короля Данії та Норвегії Крістіана III, мала п'ятеро дітей;
• Катерина (1513–1535) — дружина короля Швеції Густава І, мала єдиного сина;
• Клара (1518–1576) — дружина герцога Гіфгорну Франца, мала двох доньок;
• Софія (1521–1571) — дружина графа Ольденбургу та Дельменхорсту Антона I, мала шестеро дітей;
• Урсула (1523–1577) — дружина герцога Мекленбург-Шверіну Генріха V, дітей не мала.

Ратцебурзький собор

Катерина була палкою католичкою та підтримувала тісні зв'язки з родичами у Брауншвейзі. Це спонукало короля Швеції Густава I Вазу одружитися з однією з її доньок в спробі перешкодити німецьким князям-католикам підтримувати короля Данії Крістіана II.

Магнус І помер 1 серпня 1543 року. Удовиною резиденцією Катерини став замок у Нойгаусі-на-Ельбі. Їхній син Франц, який очолив Саксен-Лауенбург, часто навідував матір.[2]

Герцогиня була енергійною жінкою, яка відстоювала свої права та відмовлялася миритися з посяганнями влади сусіднього Люнебургу. Втім, із занепадом Лауенбургу змінилися і відносини з сусідами. Почастішали всілякі напади на лауенбуржців, села Нассау та Банке відмовилися платити десятину, відбулося навіть повстання селян у Штрахау. Скарги та суперечки почастішали настільки, що уряди обох сторін встановили «день» для їх врегулювання. У 1558 році Катерина та герцог Франц І уповноважили Германа фон Бюлова, Ульріха Шаде та Йоганна Шульце представляти їх у справі проти Брауншвейг-Люнебургу.[2]

Герцогиня пережила чоловіка на двадцять років і пішла з життя 29 червня 1563. Була похована у крипті Ратцебурзького собору.[3]

• William Havemann: History of the territories of Brunswick and Lüneburg, Volume 3, Dieterich, 1857, стор. 138.
• Friedrich Steger: Das Haus der Welfen. Braunschweig 1843, стор. 153—161.
• Ivo Asmus, Heiko Droste, Jens E. Olesen: Gemeinsame Bekannte: Schweden und Deutschland in der Frühen Neuzeit, LIT Verlag Münster, 2003, стор. 18.
• Anne-Simone Knöfel: Dynastie und Prestige: Die Heiratspolitik der Wettiner, Böhlau Verlag Köln Weimar, 2009, стор. 128.

• Брауншвейг (англ.)
• Профіль на Geni.com (англ.)
• Профіль на Genealogics.org (англ.)
• Профіль на Thepeerage.com (англ.)
• Генеалогія Катерини Брауншвейг-Вольфенбюттельської (англ.)
• Генеалогія Магнуса I Саксен-Лауенбурзького (англ.)