Крістіан III

Був сином Фредеріка I, короля Данії та Норвегії, та Ганна Гогенцолерн. Народився у Готорпі (Гольштейн). після того, як у 1523 році його батька обрано новим королем замість Кристіана II він стає кронпринцом та герцогом Гольштейнським у 1526 році.

Для зміцнення своїх позицій у 1529 році Фредерік I призначив Кристіана віце-королем Норвегії. З одного боку королю потрібна була вірна людина у цій країні, щоб протидіяти спробам заколоту або сепаратизму, з іншого він бажав прилучати молодого Кристіана до державних справ.

Тоді ж Кристіан ознайомився з думками та ідеями Мартина Лютера, поступово став активним прихильником лютеранства.

Після смерті Фредеріка I Кристіан не відразу зміг зайняти трон Данії. Владу у країні захопила Державна рада, що складалася з католицьких єпископів та аристократів. Їм не подобалися лютеранські настрої Кристіана, який на той момент знаходився у Гольштейні. Проте для початку регентом королівства призначили Хрістофера Ольденбурзького, кузена Кристіана.

Спочатку Ганза запропонувала Кристіану Гольштейнському допомогу в отриманні данського трону, але той відмовився. Тоді очільник Любека, головного міста ганзейського союзу, Юрген Вулленвебер уклав угоди з Державною радою, містами Копенгаген та Мальме щодо відновлення на троні Кристіана II. На бік повстанців перейшли усі данські острови, провінція Сконе. На бік Любека перейшов навіть данський флот. Водночас почалося селянське повстання на користь Кристіана II на чолі із Скіпером Клементом у північній Ютландії. Цього складного часу Кристіан Гольштейнський міг спиратися на гольштейнські загони. Але у 1534 році у місті Ріє (східна Ютландія) його оголосили королем Кристіаном III.

За цих обставин новий король був змушений здолати селянське повстання та протидіяти Любеку. Спочатку Кристіан III почав війну з селянами. Тільки у 1535 році він зумів завдати повстанцям остаточної поразки та захопити їхнє основне місто Ольборг. Водночас сам Кристіан III поступово відвоював данські острови та незабаром мав намір взяти в облогу Копенгаген. Наприкінці 1534 року граф Юхан Ранцау розпочав військові дії проти Любека на суходолі. Він взяв місто в облогу, під час якої зумів знищити потужну плавучу батарею «Айзергир Хайнріх». Голова Любеку Юрген Вуленвебер повинен був терміново повертатися до міста, щоб врятувати його. Тільки після викупу Ранцау відступив від Любека. З цього моменту вплив Ганзи у Данії значно поменшав.

Разом з тим Кристіан III продовжував боротьбу з повсталими магнатами та єпископами. У липні 1535 року королівські війська нанесли повстанцям поразку при Оксенб'єрзі на острові Фюн. Того ж року король Данії уклав угоду з королем Швеції Густавом I. Тоді ж вони захопили фортецю Ельсінборг в Сконе. Після цього об'єднанні флотилії Данії, Швеції та Пруссії 14 червня 1535 року завдали нищівної поразки ганзейському флоту біля Ассенса у Малому Бельті. Юрген Вулленвебер втратив владу у Любеку. Водночас Кристіан III ліквідував усі привілеї Ганзи у Данії.

Позбувшись цієї загрози, данський король нарешті зміг зайнятися захоплення важливіших міст свого королівства — Копенгагена та Мальме. У липні 1536 року він завдав остаточної поразки своїм супротивникам на чолі із Хрістофером Ольденбурзьким, а повсталі міста здалися. Відтоді Кристіан став повновладним королем.

Проте Кристіан III вбачав у католицьких єпископах загрозу своїй владі. Вплив католиків у Державній раді Данії все ще залишався значним. До того ж сам король став лютеранином, а тому бажав навернення на свою віру усіх мешканців Данії. Тому спочатку Кристіан III 12 серпня 1536 року наказав заарештувати усіх католицьких єпископів — ворогів Реформації. Після цього 30 жовтня цього ж року оголосив щодо затвердження у державі лютеранських церковних звичаїв та організації, а маєтки католицьких єпископів було конфісковано.

У 1537 році відбулося остаточне формування засад Лютеранської церкви Данії на чолі із Кристіаном. Водночас він зміг стати королем Норвегії, де також запровадив лютеранство.

Відтоді стрижнем політики Кристіана III стала спілка з німецькими протестантськими князями та протидія прокатолицькій політиці імператора Карла V.

У 1530-ті роки продовжувалася боротьба між німецькою та данською партіями при дворі Кристіана III. Тільки загроза з боку імператора Карла V змусила короля схилитися на бік своїх данських прихильників. Усі німці були відсторонені від посад, на які призначено представників данської аристократії.

У 1542 році Кристіан отримав суттєву фінансову допомогу для погашення своїх боргів перед гольштейнцями, щоб більше не залежати від німецьких найманців. У 1544 році Кристіан III також зміг укласти вигідну угоду з Карлом V. Того часу відбувся розподіл герцогств Шлезвігу та Гольштейну. Данії й Кристіану дісталося герцогство Шлезвіг, а його братам — Гольштейн.