Квідзин

Кві́дзин (пол. Kwidzyn, каш. Kwidzëno, нім. Marienwerder) — місто в північній Польщі, на річці Ліва. Адміністративний центр Квідзинського повіту Поморського воєводства.

Квідзин
Kwidzyn
Герб Прапор
Квідзин
Основні дані
53°44′ пн. ш. 18°55′ сх. д.
Країна  Польща
Регіон Поморське воєводство
Столиця для Квідзинський повіт
Засновано 1233
Магдебурзьке право 1336
Площа 21,54 км²
Населення 38632 (2011)[1]
· густота 1762 (2008[2]) осіб/км²
Висота НРМ 42  м
Міста-побратими Целле (1993)[3]
Телефонний код (48) 55
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів GKW
GeoNames 7532624
Поштові індекси 82-500 до 82-505
Міська влада
Вебсайт kwidzyn.pl
Мапа
 Квідзин у Вікісховищі

Історія

У XI-му ст. існувало укріплене поселення Помезанія під назвою Кведіс (у літописах згадується також як Кведін, Кідіно, Кедзин (лат. Quedin, Quidino, Quedzyn), яке, ймовірно, було знищено під час боїв у цих районах. У 1233 році поселення було відновлено Тевтонським орденом магістром Германном фон Балком як вихідний пункт з прусської Помезанії. У 1285—1587 роках столиця Помезанської єпархії. У 1466 році місто опинилося у складі Західної Пруссії. з 1772 центр департаменту, з 1818 р., регентство в провінції Західна Пруссія.

З кінця XVIII-го ст. почалася інтенсивна германізація, яка призвела до закриття польської школи в 1836 році. У 1828 році було прокладено тверду дорогу з Квідзина до річкового порту в Корзенево, в 1860 році були відкриті гідротехнічні споруди і прокладено каналізацію. У 1873 році прусським істориком Максом Теппеном у монографії Stadt Marienwerder була описана історія Квідзина. У 1883 р. було прокладено залізничну лінію, яка сполучала Мальборку із Грудзадземом.

У 1900 році була розпочата газифікація міста, а в 1909 році було введено в експлуатацію залізничне сполучення з Прабутами. З 1907 року за ініціативою Союзу поляків заснована приватна польська гімназія.

У 1919 році Тадеуш Одровський очолив Польську народну раду. З 1920 року і до початку Другої світової війни в місті діяли польське консульство та польські культурні та освітні організації. Незважаючи на антипольські настрої, що зростали з 1933 року, у 1937 році була створена польська молодша школа.

30 січня 1945 р. місто окупували загони 2-й ударної армії 2-го Білоруського фронту. Під час окупації червоноармійців Квідзин перетворився на польовий шпиталь, у якому перебували близько 20 тис. поранених. Під час того як залишити місто, радянські війська спалили історичну частину міста разом з ратушею. 

Після того, як місто було передано польській адміністрації, цегла із згорілих будинків використовувалася для відбудови Варшави. Починаючи з 1950-х років у місті отримала розвивиток харчова, керамічна та будівельна промисловість. На базі колишньої харчевні, створеної в 1934 році, було створено Вармінський плодоовочевий завод «Квідзин», створено Будинок молодіжної культури та обласний краєзнавчий музей. З середини 1960-х років почалася часткова відбудова площі Старого міста. У 1973 році розпочалося будівництво Квідзинського целюлозо-паперового заводу. 

Після адміністративної реформи 1998 року Квідзин став містом у складі Поморського воєводства.

У травні 2007 р. у склепах Квідзину були знайдені залишки 3 тіл тевтонських магістрів, яких вдалося іденфікувати: Вернер фон Орсельн, Людольф Кеніга фон Ваттцау та Генрік фон Плаен. 23 вересня 2007 року в Квідзині сталася пожежа в управлінні старост (мерії).

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 18739 4021 13318 1400
Жінки 19893 3743 12301 3849
Разом 38632 7764 25619 5249

Відомі люди
  • Миколай Водка — польський лікар, астроном, званий також Абстеміус.[5]
  • Роберт Віттгефт-Емден (1886—1960) — німецький офіцер, віце-адмірал крігсмаріне.

Примітки
  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. .
  3. https://www.celle.de/Celle-entdecken/Partnerstädte/Kwidzyn-Polen-.php?object=tx,2727.5&ModID=7&FID=2092.178.1&NavID=2727.396&La=1
  4. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
  5. Mikołaj Wodka z Kwidzyna /1442-1494/. Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 14 травня 2015.

Література
  • Kwidzyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 20. (пол.).— S. 20-30. (пол.)
  • Квідзин // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 207. (пол.) (пол.)
  • Joseph Bender: Begrenzung, Einteilung und Kirchen der ehemaligen Diözese Pomesanien. In: Zeitschrift für die Geschichte und Altertumskunde Ermlands, Band 2, Jahrgang 1861—1863, Mainz 1863, стор. 178—191(нім.)
  • Georg Gerullis: Die altpreußischen Ortsnamen. Berlin, Leipzig 1922, стор.130(нім.)
  • v. Tettau: Volkssagen Ostpreußens, Litthauens und Westpreußens. Berlin 1837(нім.)
  • Na Ziemi Ojców, Rocznik Ziem Zachodnich i Północnych, 1962, Towarzystwo Rozwoju Ziem Zachodnich, s. 205. (пол.)
  • Słownik geograficzno-krajoznawczy Polski, Elżbieta Bajkiewicz-Grabowska (red.), Iwona Swenson (red.), Zofia Aleksandrowicz, Warszawa: PWN, 1998, s. 358, ISBN 83-01-12677-9, OCLC 830195866. (пол.)
  • «Miasta polskie w Tysiącleciu», przewodn. kom. red. Stanisław Pazyra, Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wrocław — Warszawa — Kraków, 1965—1967 tom I s. 385—386 (пол.)
  • Czesław Czubryt-Borkowski (oprac.), Zygmunt Czarnocki (oprac.), Warszawa: Sport i Turystyka, 1988, s. 180, ISBN 83-217-2709-3, OCLC 830085367(пол.)
  • Piotr Skurzyński «Warmia, Mazury, Suwalszczyzna» Wyd. Sport i Turystyka — Muza S.A. Warszawa 2004 s. 44–45 ​ISBN 83-7200-631-8​(пол.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.