Квінт Гортензій Гортал

Квінт Гортензій Гортал (114 — 50 роки до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч Римської республіки, консул 69 року до н. е., один з найвидатніших давньоримських красномовців та адвокатів.

Квінт Гортензій Гортал
лат. Quintus Hortensius Hortalus
Народився 114 до н. е.[1][2]
Стародавній Рим
Помер 50 до н. е.[1]
невідомо
Країна Стародавній Рим
Діяльність адвокат, письменник, поет, оратор, аналіст, Ancient Roman politician, Ancient Roman military personnel
Знання мов латина
Суспільний стан шляхтич[1]
Посада претор, квестор, едил, давньоримський сенатор[3] і консул[3]
Батько Квінт Гортензій[1][1]
Мати Sempronia Tuditanad[1][1]
Брати, сестри Hortensiad[1][1]
У шлюбі з Lutatiad[1][1] і Марція Філіпа[1][1]
Діти Гортензія Гортала[2][1][1], Квінт Гортензій Гортал[2] і Квінт Марцій Гортал Гортензін

Життєпис

Походив із впливового плебейського роду Гортензіїв. Син Луція Гортензія, консула 108 року до н. е., та Семпронії.

Замолоду займався мистецтвом красномовства та адвокатською практикою. У 95 році до н. е. виступав захисником провінції Африка, а у 92 році до н. е. — Нікомеда III, царя Віфінії. Спочатку в 90 році до н. е. служив простим вояком, згодом у 89 році до н. е. обрано військовим трибуном в армії Луція Корнелія Сулли під час Союзницької війни.

У 86 році до н. е. успішно захищав Гнея Помпея стосовно звинувачень у захопленні частини військової здобичі. У 81 році до н. е. Гортензій став квестором. У цей же період він захищав Марка Канулея; водночас без успіху захищав Гнея Корнелія Долабеллу, проконсула Кілікії, проти звинувачень Марка Емілія Скавра у здирництві. Після цього Гортал блискуче виграв захист іншого Гнея Корнелія Долабелли, проконсула Македонії, проти звинувачень Цезаря. У 75 році до н. е. обрано еділом; на цій посаді Гортензій влаштовував чудові ігри та роздачу хліба.

У 72 році до н. е. став претором, головував у суді в справах із здирництва. У 69 році до н. е. обрано консулом разом з Квінтом Цецилієм Метеллом Критським. Під час консульства відмовився очолити флот проти піратів. У 67 році до н. е. обрано до колегії авгурів.

У 67—66 Гортал виступав проти надання імперія Гнею Помпею для боротьби спочатку із піратами, а потім й Мітридатом VI, царем Понту. У 63 році до н. е. разом із Цицероном захищав Гая Рабірія проти звинувачень у державній зраді, а у 62 році до н. е. — Луція Ліцинія Мурени проти звинувачень у підкупі виборців, у 59 році до н. е. — Луція Флакка, якого звинувачували у здирництві у провінції Азія, Публія Корнелія Сулли у причетності до змови Луція Сергія Катиліни. Усі ці процеси було успішно виграно.

У 58 році до н. е. виступив за повернення Марка Цицерона до Риму з вигнання, але делегацію, до складу якої входив Гортал, атакували загони народного трибуна Клодія.

У 56 році до н. е. з успіхом захищав Публія Сестія від звинувачень у насильстві. У 53 році до н. е. сприяв обранню Цицерона до колегії авгурів. У 52 році до н. е. був одним з адвокатів Тита Аннія Мілона у звинувачені у вбивстві Клодія. У 51 році до н. е. успішно захищав свого небожа Марка Валерія Мессала Руфа проти звинувачення у підкупі виборців, а у 50 році до н. е. — Аппія Клавдія Пульхра у звинуваченні щодо здирництва.

Родина

1. Дружина — Лутація, донька Квінта Лутація Катула, консула 102 року до н. е.

Діти:

2. Дружина — Марція, донька Луція Марція Філіппа, консул 56 року до н. е.

Діти:

Джерела
  • Geiger J. «M. Hortensius M.f.Q.n. Hortalus», The Classical Review, Vol. 20, № 2 (Jun., 1970), pp. 132—134. (англ.)
  • Цицерон. Att. II 25, 1; VI 6, 2; XIII 6, 4; Fam. I 2; VIII 2; 13, 2; VI 6, 7; XV 4, 13; Verr. I; II 3, 215; 222; 5, 175; Leg. Man. 51—52, 56; Rab. 18; Mur. 10, 48; Sull. 3—4, 6, 12, 14, 22, 51; Flacc. 41, 54; Sest. 14; Mil. 37; Brut. 228—230; 301—308; 317—318; 323—324; 328—329; De Or. III 229; Off. II 57. (лат.)
  • Andrew R. Dyck: Rivals into partners: Hortensius and Cicero. // Historia. Band 52, 2008, S. 142—173. (англ.)
  1. Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. Любкер Ф. Hortensii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 643–644.
  3. Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.