Кейп-Баррен

Космічний знімок острова

У ландшафті острова переважають рівнинні або горбисті низовини, а також гранітні гори девонського періоду. На узбережжі розташовані піщані пляжі зі скелястими обривами. На сході острова - дюни та болота. Середня висота гір Кейп-Барр - 500-600 метрів над рівнем моря. Найвища точка острова - гора Манро (687 м). Площа - 478,4[3] км².

Рослинний покрив острів представлений переважно вересовими пустками, які в значній мірі схильні до пожеж.

На Кейп-Баррені вперше був помічений єдиний в Австралії місцевий вид гусака - лат. Cereopsis novaehollandiae.

Перше поселення на Кейп-Баррені з'явилося на початку XIX століття, коли європейські мисливці на тюленів привезли на острів жінок-аборигенів з острова Тасманія, які повинні були стати вимушеними працівниками і дружинами. У 1850-х роках основним заняттям місцевих мешканців замість промислу тюленів стало розведення овець, а самі мешканці вели змішаний уклад життя: в ньому простежувалися риси європейців та аборигенів.

З 1866 року мешканці Кейп-Барр просили передати острів у общинну земельну власність на підставі їх аборигенних коренів. Однак їхні прохання постійно відхилялися. Замість цього в 1881 році тут була заснована резервація, в якій жило 80 осіб. Згідно Закону про резервацію на острові Кейп-Баррен 1912 року мешканці острова визнавалися аборигенами. Однак в 1951 році згідно з політикою держави по асиміляції тубільців цей закон був скасований, і населення знову було визнано некорінним.

У період з 1940-х по 1970-і роки через безробіття та політики уряду по асиміляції велика частина мешканців Кейп-Барр була змушена переселитися на інші острови в протоці Басса. Наразі на ньому існує невелике поселення чисельністю 268 осіб (2006 рік), в якому є школа, пошта, невеликі ясла, магазин та англіканська церква. Злітно-посадкова смуга Кейп-Баррен розташована приблизно за 3 км від поселення, де також є невелика пристань.