Кенігсберзька операція

Німецьке командування вжило усіх можливих заходів, щоб підготувати фортецю до тривалого опору в умовах оточення. У Кенігсберзі вже були підземні заводи, численні арсенали та склади. Система оборони включала в себе зовнішній оборонний обвід, який вже був подоланий радянськими військами, та три внутрішні обводи. В центрі міста знаходився цитадель.

В Кенігсберзі у німців було три кола оборони. Перше — за 6-8 кілометрів від центру міста — становило з траншей, протитанкового рву, дротяних загороджень і мінних полів. На цьому кільці знаходилось 15 фортів (побудованих до 1882 року) з гарнізонами в 150—200 чоловік, при 12-15 гармат. Друге кільце оборони проходило по околицях міста й складався з кам'яних будівель, барикад, вогневих точок на перехрестях та міних загороджень. Третє кільце, в центрі міста, складався з 9 бастіонів, веж і равелінів (побудованих в XVII столітті та перебудованих в 1843-73 роках).

Для оточення та знищення німецького угрупування радянські війська повинні були завдати по Кенігсбергу ударів по напрямкам, що сходяться одночасно з півночі та з півдня. Також планувався сковуючий удар на Піллау по земландському угрупуванню противника. Перед операцією була проведена тривала артпідготовка — з 2 по 5 квітня.

Карта операції

Наступ військ фронту розпочався 6 квітня. Для штурму укріплень були створені 26 штурмових загонів і 104 штурмові групи — як зі складу стрілецьких частин, так і з інженерних військ — десяти інженерно-саперних бригад, трьох штурмових інженерно-саперних бригад, двох моторизованих інженерних бригад і однієї понтонної бригади.

Крім того, в штурмі брали участь хімічні війська — 7 окремих вогнеметних батальйонів, рота фугасних вогнеметів та 5 окремих рот ранцевих вогнеметів. Ці підрозділи були розподілені по штурмовим загонам та штурмових групах.

Штурм Кенігсбергу розпочався потужною артпідготовкою, потім, в середину дня, під прикриттям вогневого валу в наступ пішли піхота, танки та самохідні гармати. Згідно з планом, основні сили обходили форти, які блокувались стрілецькими батальйонами чи ротами при підтримці самохідних гармат, який подавив ворожий вогонь, саперів, які використовували вибухові заряди, та вогнеметників.

Велику роль в штурмі міста зіграли штурмові загони. Вони складались з стрілецьких рот, декількох артилерійських гармат калібром від 45 до 122 мм, одного чи двох танків чи самохідних гармат, взводу станкових кулеметів, мінометного взводу, взводу саперів і відділення вогнеметників.

Вежа «Дона» (вид з тилу) — останнє вогнище німецької оборони, нині Музей бурштину на площі Василевського

Німці виявляли впертий опір, однак до кінця дня 39-та армія увійшла в оборону противника на декілька кілометрів і перерізала залізницю Кенігсберг — Піллау. 43-тя, 50-та та 11-та гвардійські армії прорвали 1-й оборонний обвід. За два дні радянські війська захопили порт і залізничний вузол міста, промислові об'єкти та відрізали гарнізон Кенігсберга від земландського угрупування німців.

8 квітня було запропоновано німцям здатися. Вони відмовились й продовжили опір. Деякі частини гарнізону спробували відступити на захід, але були перехоплені 43-ю армією.

Після масового бомбардування та штурму фортеці 11-ю гвардійською армією, 9 квітня німецький гарнізон капітулював за наказом генерала Ляша, який підписав акт про капітуляцію. 10 квітня були в основному ліквідовані останні вогнища опору німців в Кенігсберзі. На вежу Der Dona було вивішено прапор перемоги.

Полонені німецькі солдати та офіцери біля Королівських воріт Кенігсберга

В результаті операції основні сили східно-прусського угрупування німців були розгромлені. Залишилось лише земландське угрупування, яке було ліквідоване 25 квітня.

В полон було взято 93 853 німецьких військовослужбовців, приблизно 42 тисяч вбито, захоплено більше двох тисяч гармат, 1 652 міномета, 128 літаків.[2]

Завершення штурма відзначено салютом найвищої категорії — в Москві 324 гармати зробили 24 артиллерійських постріла, була заснована медаль «За взяття Кенігсберга», 98 військових частин отримали назву «Кенігсберзькі» [3].

• Балязін В. М. Штурм Кёнигсберга. — М. : Воениздат, 1964. — 128 с. — (Героическое прошлое нашей Родины)
• Лубченков Ю. М. 100 великих сражений Второй мировой. — М. : Вече, 2008. — С. 236-239. — ISBN 978-5-9533-3382-5.
• Штурм Кёнигсберга // Сборник — Калининград: Калининградское книжное издательство, 1973, 50 000 экз., 384 с. (рос.)

• Сайт «Военная литература». Книга Отто фон Ляша «Так пал Кёнигсберг» на русском языке (рос.)