Керрол Беквіт
Керрол Беквіт, повне ім'я Джеймс Керрол Беквіт ( англ. James Carroll Beckwith; 23 вересня 1852, штат Міссурі, Ганнібал — 24 жовтня 1917, Нью-Йорк) — художник зі Сполучених Штатів. Картини підписував як «Керрол Беквіт», не використовуючи першу частку власного імені «Джеймс».
Керрол Беквіт (Джеймс Керрол Беквіт ) | ||||
---|---|---|---|---|
James Carroll Beckwith | ||||
| ||||
Худ. Джон Сінгер Сарджент. «Керрол Беквіт у профіль» | ||||
При народженні | James Carroll Beckwith | |||
Народження |
23 вересня 1852 Ганнібал (Міссурі), Міссурі | |||
Смерть | 24 жовтня 1917 (65 років) | |||
Нью-Йорк, США (гострий інфаркт міокарда) | ||||
Поховання | Kensico Cemeteryd | |||
Країна | США | |||
Жанр | пейзаж і жанрове малярство | |||
Навчання | Каролюс-Дюран | |||
Діяльність | художник, митець | |||
Напрямок | академізм, імпресіонізм | |||
Відомі учні | William Morton Jackson Riced | |||
Член | Американська академія мистецтв та літератури | |||
Твори | портрети, пейзажі, безсюжетні зображення жінок, побутовий жанр | |||
| ||||
Керрол Беквіт у Вікісховищі |
Життєпис
Народився в міст Ганнібал, штат Міссурі. Батько був задіяний в оптовій торгівлі. Батько став державним посадовцем і очолював згодом комітет США по створенню павільйона держави на Всесвітнй виставці мистецтва і промисловості в Парижі 1867 року.
Син посадовця шукав необтяжливої діяльності і подався в Академію дизайну в місто Чикаго, де тоді мешкала і його родина. Чикаго пережило велику пожежу. Керрол Беквіт 1871 року покинув Чикаго і оселився в Нью-Йорку, де навчався в Національній академії дизайну, що виконувала тоді роль національної художньої академії.
Статки дозволили відвідати Францію. Період у 1873—1878 рр. він мешкав в Парижі. Влаштування у Паризьку школу красних мистецтв було обмежене для нефранцузів і як більшість прибульців зі Сполучених Штатів він подався до майстерні відомого паризького портретиста Каролюс-Дюрана. Той набирав учнів, де дві третини складали британці і прибульці зі Сполучених Штатів. Серед них був і Джон Сінгер Сарджент. Якщо Сарджент відрізнявся високою обдарованістю і роками розвивав власну універсальність, слабкий за темпераментом Керрол Беквіт мав схильність до декоративної манери. Саме вони, Керрол Беквіт та Джон Сінгер Сарджент, були обрані помічниками голови майстерні Каролюс-Дюрана під час виконання стінописів в Люксембурзькому палаці в Парижі.
Декоративні стінописи виконуватиме і Керрол Беквіт після повернення до Сполучених Штатів.
Два періоди після повернення в Нью-Йорк Керрол Беквіт був викладачем в Лізі студентів-художників — у 1878 — 1882 та у 1886 — 1887 рр. В період 1882—1886 рр. художник припинив викладацьку діяльність і знову відвідав Західну Європу, а 1887 року узяв шлюб з Бертою Холл. Працював портретистом.
Чотири роки (1910 — 1914) мешкав в Італії, де малював місцеві краєвиди, старовинну архітектуру, історичні споруди. Протягом 1871 — 1917 рр. вів власний щоденник, переданий пізніше до архіву Національної академії дизайну.
Помер в Нью-Йорку від серцевого нападу 24 жовтня 1917 року.
Вибрані твори
- «Автопортрет», 1898 р.
- «Портрет Тіто молодим»
- «Маргеріта (в білому капелюшку)»
- «Портрет Евелін Несбітт»
- «Великий Тріанон, колонада»
- «Венера і Амур»
- «Версаль, алея»
- «Дівчина з Нормандії»
- «Дівчина читає листа»
- «Пані з гітарою зі спини»
- «Дівочий погляд»
- «Палац римських пап в Авіньйоні»
- «Версаль, фонтан Нептун»
- «Письменник Марк Твен», 1890
Вибрані твори
Джерела і посилання
- Stanley Olson: John Singer Sargent - His Portrait. MacMillan, London 1986, ISBN 0-333-29167-0. S. 88
- http://gallart.by/Carroll_Beckwith.html (біографія)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Керрол Беквіт