Кето

Кето (дав.-гр. Κητώ, в пізнішій вимові «Кіто») — персонаж давньогрецької міфології, ім'я якого походить від слова «кітос» (дав.-гр. κῆτος — «морське чудовисько»), від якого походить і слово «кит».

Кето
Божество в давньогрецька релігія
Батько Понт
Мати Гея
Діти Форкіди, Геспериди, Медуза, Граї, Ладон (дракон), Евріала, Thoosad, Стеноd, Дейноd, Enyo, Pemphredod і Єхидна
 Медіафайли у Вікісховищі
Давньогрецька ваза із зображенням Персея, Андромеди і Кето.

Родинні зв'язки

Кето — дочка Геї і Понта[1], сина Геї.

Кето була одружена зі своїм братом Форкієм, богом бурхливого моря[2].

Діти Кето (так звані форкіди): дракон Ладон[3], німфа Фооса, Єхидна (за версією), граї (Еніо, Пемфредо і Дейно), горгони (Евріала, Сфено і Медуза)[4], сирени (за версією), геспериди (за версією). Також є переказ, що вона і Форкій були батьками Троянського морського звіра, якого закликав з глибин морських сам Посейдон, щоб помститися жителям Трої, які не здійснили жертвоприношення на його честь (Посейдон захистив межі міста, але цар не віддячив йому).

Зовнішність
Форкій і Кето

Зовнішність Кето відрізняється в різних варіантах легенд. У деяких вона — прекрасна жінка (за Гесіодом, «прекрасноланітна»[5]), в інших — вона з самого народження потворна стара, втілює жахи моря.

Роль

Кето була богинею морської безодні, а також чудовиськ, що мешкають в цих нетрях. В деяких варіантах легенд Кето сама була чудовиськом глибин.

Кето — морське чудовисько, на поталу якому була виставлена Андромеда (або це чудовисько було одним з її численних дітей). Персей перетворив його на камінь[6].

Тлумачення

За раціоналістичним тлумаченням, був цар Кітон, який наклав данину на Трою, але був убитий військами Геракла і Лаомедонта[7]. Можливо, ім'я Кето пов'язане з ними[8].

Примітки
  1. За Псевдо-Аполлодором.
  2. Граи // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
  3. Гесіод. Теогонія 333—335
  4. Псевдо-Аполлодор.
  5. Гесіод. Теогонія 238
  6. Нонн.
  7. Палефат. Про неймовірне 37
  8. Гіндін Л. А., Цимбурский Ст. Л. Гомер і історія Східного Середземномор'я. М., 1996. С. 117, 283

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.