Кеті Янг

Кеті Янг[1][2] (англ. Cathy Young, повне ім'я: англ. Catherine Alicia Young), уроджена Катерина Юнг[1] (рос. Екатерина Юнг), — американська журналістка, письменниця, колумністка, феміністка та блогерка російсько-єврейського походження.

Кетрін Янг
Catherine Young
Ім'я при народженні рос. Екатерина Юнг
Народилася 10 лютого 1963(1963-02-10) (59 років)
Москва
Країна  Росія
 США
Національність Американці російського походженняd
Діяльність журналістика
Alma mater Ратґерський університет
Знання мов російська
IMDb ID 2830336
Сайт cathyyoung.net

Життєпис

Народилася в Москві 10 лютого 1963 року. У 17 років з батьками емігрувала з СРСР.

У 1988 році закінчила Ратґерський університет[3].

Погляди

Кеті Янг водночас є, як прихильницею, так і критикинею фемінізму в деяких його проявах.

Її дописи охоплюють різні теми в політиці та культурі, приділяючи особливу увагу гендерним проблемам та фемінізму, відображаючи індивідуалістську феміністську перспективу (див. Венді МакЕлрой), часто підтримує правозахисників в розрізі критики наслідування політики ідентичності, пов'язаної з деякими формами фемінізму. Окрім виступів на радіо- та телевізійних шоу, вона виступає з лекціями в кампусах коледжів, а протягом 2001 та 2002 років викладала 3-х тижневий лекційний курс з питань гендеру в коледжі Колорадо.

Кеті Янг є лібертаріанкою, індивідуалістською феміністкою та бере участь у виданні журналу Reason (журнал), в якому постійно публікує статті, де з 2001 по 2007 рік була колумністом. Також вона відома тим, що її фемінізм є фемінізмом справедливості (ліберальний підвид фемінізму), а не надає переваги жінкам, вона часто погоджується з точкою зору активістів різноманітних груп та організацій руху за права чоловіків (англ. Men's rights movement). Вона критикує за відхід від ідей рівності, як феміністок, так і традиціоналістів.

The Washington Post повідомляє, що Кеті Янг написала численні статті, що критикують пропаганду захисту від насильства в кампусах[4]. Наприклад, у «Commentary (magazine)» йдеться, що Кеті Янг повторно досліджує ситуації з сексуальними звинуваченнями, ратуючи за справедливе висвітлення ситуації з різних сторін, щоб не допускати перекосів в цьому важливому для суспільства питанні[5]:

«Жорсткий напад на справедливість»
Жорстке (огидне) висвітлення медіа про міфи сексуальних нападів в університетьких кампусах від некритичного розповсюдження фальшивих розповідей про зґвалтування, яку підштовхнула адміністрація Обами, посилюючи свою позицію у «війні з жінками», створила у відповідь таке цікаве явище з оприлюдненням фальшивої та розвінченої статистики. Якісні журналісти прагнуть повторно описати історії, сподіваючись встановити «пряму мову», що ж відбулося насправді та мінімізувати деякі неймовірні збитки, зроблені звинуваченнями.

Публікації

Співпрацювала з такими ЗМІ: The Daily Targum, The Detroit News (колумніст 1993—2000), The New York Times, The Washington Post, The Philadelphia Inquirer, Reason (magazine), Newsday, The New Republic, The Wall Street Journal, The American Spectator, National Review, Salon.com, The Weekly Standard, The Boston Globe (колумніст), RealClearPolitics.com (з 2008), Newsday (колумніст, 2012).

Також веде власний блог, як на власному сайті[6], так і на сторонніх соціальних платформах.

Див. також

Книги

Юнг є автором двох книг:

  • Growing Up In Moscow: Memories of a Soviet Girlhood (1989) (ISBN 0-7090-4130-6)/«Як я росла в Москві: спогади радянської дівчинки»
  • Ceasefire!: Why Women and Men Must Join Forces to Achieve True Equality (1999) (ISBN 0-684-83442-1)/«Припинення вогню: чому жінки і чоловіки повинні об'єднатися, якщо вони хочуть досягти реальної рівності».

Посилання

  1. Володимир Козловський (5 серпня 2014). Преса США: війна в Україні як кінець Кремля. BBC.
  2. Чому чоловіків потрібно включити до феміністичного руху. Гендер в деталях. 22 січня 2017.
  3. Riley, Sam G. (1995). Biographical Dictionary of American Newspaper Columnists. Greenwood Publishing Group. с. 363.
  4. Kaplan, Sarah (4 лютого 2015). In Columbia University rape case, accuser and accused are now fighting it out in public. The Washington Post.
  5. Mandel, Seth (3 лютого 2015). Kirsten Gillibrand’s Cruel Assault on Justice. Commentary.
  6. Cathy, Young. Сторінка в інтернеті.|}}
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.