Китаєцентризм

Китаєцентризм (англ. Sinocentrism; яп. 中華思想, 華夷思想; кит. 中国中心主义) — світоглядна система у Східній Азії, за якою у цілому світі, наповненому «варварами», лише Китай є центром цивілізації, культури і філософії, а також головним просвітителем «варварських» народів. Ця система обґрунтовувала провідну роль Китаю в регіоні і світі впродовж 2 останніх тисячоліть.

Схема Піднебесної і китаєцентричного світу. В центрі — Імператор (天子, «Син Неба»), за ним — придворні (内臣, «внутрішні слуги») і регіональні чиновники (外臣, «зовнішні слуги»). Після них — окультурені варвари (朝貢国, «країни-данники»), за якими слідують «дикі варвари» сторін світу: східні (東夷), західні (西戎), південні (南蠻) і північні (北狄). Поза ними простирається зона, недосяжна культрегерській місії китайців (化外之地, «землі поза просвітительским впливом»).

Основи китаєцентричного світогляду були закладені наприкінці династії Чжоу і остаточно оформилися в епоху династії Хань. Вони були тісно пов'язані з конфуціанством і концепцією Піднебесної. Початковий етноцентричний характер китаєцентризму змінився на імперський, після завоювання Китаю монголами і створення династії Юань.

Сусідні Китаю «варварські» народи і держави наслідували китаєцентризм, створивши власні мікро-китаєцентричні системи (小中華思想) в Кореї, Японії і В'єтнамі (див. зокрема Сонно дзьої). Відголоском китаєцентризму була система ярликів на Русі впроваджена Золотою Ордою.

Китаєцентрична система була основою міжнародних відносин у Східній Азії до середини 19 століття. До її розвалу спричинилися держави Заходу, які розпочали колонізацію Азії та проникнення в Китай.

Протягом століть і навіть тисячоліть основою зовнішньої політики Китаю був китаєцентризм, тобто уявлення про те, що в усьому світі є тільки одне ідеальне держава — Китай, який знаходиться в центрі Всесвіту, а всі інші країни населяють варвари, так як їх економічне, політичне і культурний розвиток стоїть на нижчому рівні. Тому однією з головних цілей правителів Китаю вважалося «перетворення варварів», прилучення їх до китайської цивілізації. Протягом тривалого часу китайськими правлячими колами проводилася цілеспрямована політика по укоріненню цих уявлень серед простого народу. В результаті китайці просто не могли собі уявити, що в світі може бути ще хоча б одна країна, яка дорівнює Китаю за потужністю та розвитку, тим більше що перевершує його.