Варвар

Ва́рвар (грец. βάρβαρος, множина βάρβαροι — «іноземці», буквально — «ті, що бурмочуть») — зневажливий термін, яким позначають людину, представника певного народу або племені, що дійсно або уявно перебуває на доцивілізаційному або нижчому цивілізаційному рівні розвитку[1]. Слово «варвар» має грецьке походження, однак поняття «варвар» і «варварство» має аналоги у інших не-елліністичних світоглядних системах світу.

Гуни — уособлення варварства в часи Римської Імперії.

Європа

Ім'ям «варварів» греки називали всіх, хто не належав до їх народності, надаючи йому відтінку зневаги. Римляни в тому ж сенсі вживали це словосполучення, називаючи всіх неримлян і негреків «barbari»; але наприкінці імперії через часті сутички з германцями цей термін переважно використовувався відносно останніх.

Він настільки увійшов в життєвий обіг, що самі германці стали називати себе «barbari», що видно з їхніх юридичних пам'яток. Згодом германці й інші народи Заходу, бажаючи окреслити грубість, жорстокість і взагалі низький розвиток східних народів, називали їх тим самим ім'ям.

У даний час це слово зробилося цілком загальним і нерідко вживається в повсякденному житті, проте необхідно мати на увазі, що правильне його використання не дозволяє змішувати це словосполучення з терміном «дикі, дикуни».

Україна

На Русі 10 — 18 століття дикість, некультурність або ворожість того чи іншого етносу виражалось через узагальнювальний суфікс «-ва»: «литва», «мордва», «татарва» тощо.[джерело?]


Східна Азія

Китай
Китайська експедиція проти «південних варварів» народу Мяо (1795).

У стародавньому Китаї існувало поняття аналогічне грецькому «варвари». Китайці уявляли собі світ Піднебесною, в центрі якого знаходилася китайська цивілізація, а довкола неї мешкали дикі племена іноземців. Останні називалися їді (夷狄) або сиї (四夷, «четвірка варварів») і класифікувалися за чотирма сторонами світу. На заході жили сіжун (西戎, «західні душогуби»), на півночі — бейді (北狄, «північні собаки»), на сході — дун'ї (東夷, «східні карлики»), а на півдні — наньмань (南蠻, «південні гадюки»). «Серединні країни» чжунго та пізніше китайська імперія вважалися втіленням культури, а іноземні країни були лише периферією, що потребувала окультурення. Іноді власні назви іноземних народів і країн складалися з ієрогліфів, що мали негативне значення. Це були знаки, що позначали тварин або містили натяк на фізичну, моральну чи соціальну неповноцінність китайських сусідів. Наприклад, гунів називали сюнну (匈奴, «полохливі раби»), чжурчженів — нюйчжень (女真, «справжні жінки»), ухуанів — вувань (烏丸, «воронячі яйця»), японців — во (倭, «карлики»), монголів — менгу (蒙古, «дурні старці»), тощо[2].

Див. також

Примітки
  1. Залежно від оцінки суспільства, до якої належить «варвар», термін може приймати різні смислові значення: якщо оцінка негативна, то під «варваром» розуміють дику, неосвічену, некультурну людину; якщо ж позитивна, то у «варварі» вбачають незіпсовану сучасною цивілізацією шляхетну людину.
  2. У китайському слові «Україна» (烏克蘭, Вукелань) використовується ієрогліф «ворона» 烏: птах, який в давнину використовувався як символ сонця. Повний переклад назви країни («ворон підкорюїє орхідею») не має сенсу: як і у багатьох інших випадках то лише передача назви засобами китайської мови.

Джерела та література
  • 張岱年主編 『中華思想大辞典』、 吉林人民出版社、　1991.
  • 増田義郎著 『アジア人の価値観』（アジア研究所叢書　13）, 亜細亜大学アジア研究所、 1999.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.