Кишинівський Соломон Якович

Кишинівський Соломон Якович
Народження	1862; Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	1941 або 1942
	Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія; СРСР
Жанр	портрет, пейзаж і жанрове малярство
Навчання	Одеське художнє училище і Мюнхенська академія мистецтв (1888)
Діяльність	художник
Вчитель	Луїджі Іоріні
Член	Товариство південноросійських художників і Асоціація революційного мистецтва України
	Кишинівський Соломон Якович у Вікісховищі

Соломон Якович Кишині́вський (псевдонім — Бенвенуто; нар. 1862, Одеса — пом. 1942, Одеса) — український живописець; член Товариства південноросійських художників з 1891 року з перервою та від 1917 року, один із засновників Одеського відділення Асоціації революційного мистецтва України у 1925 році.

Біографія

Народився у 1862 році в місті Одесі (нині Україна). Протягом 1879—1883 років навчався в Одеській рисувальній школі, де був учнем Луїджі Іоріні; у 1884—1888 роках — в Мюнхенській академії мистецтв. Часто відвідував Париж та Рим.

Співпрацював із газетами «Одесские новости», «Театр», «Южное обозрение», журналом «Начало». У 1895—1898 роках друкував у пресі художньо-критичні статті, рецензії.

У 1920–1930-х роках активно займався просвітницькою діяльністю. Загинув в окупованій Одесі в 1942 році у єврейському ґетто.

«Одеса. Митна площа».

«У майстерні скульптора» (1889;
«Міг би бути людиною» (1891, Державний Російський музей);
«Прохання» (1893);
«Скарга» (1893, Музей образотворчих мистецт в Ашгабаті);
«Страждалець» (1895);
«У кутузці» (1895);
«Ранок в холодній» (1897, полотно, олія; Національний художній музей України)[1];
«Суперечка» (1903);
«Єврей» (1903);
«Гра в карти» (1906);
«Жінки біля річки» (1906);
«Та, що замислилася» (1914);
«За книжкою» (1914);
«Пейзаж» (1915);
«Берег» (1916);
«Бідна людина» (1917);
«Ті, що прийшли…» (1919);
«Повстання на броненосці „Князь Потьомкін-Таврійський“» (1927—1929);
«Останні хвилини Опанаса Матюшенка» (1927—1929);
«Прощання лейтенанта Шмідта з сином» (1927—1929);
«Ставок» (1929);
«Одеса. Митна площа» (1932, полотно, олія);
«Вулиця міста» (1936);
«Біля школи» (1937);
«Школярі» (1938);
«Пейзаж із деревами» (1930-ті).

Брав участь у художніх виставках з 1891 року. Персональні виставки відбулися в Одесі в 1896, 1906—1908, 1910, 1929 та 1938 роках.

Деякі роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України в Києві, Одеському, Миколаївському і Дніпровському художніх музеях, Олешківському краєзнавчому музеї, Державній Третьяковській галереї у Москві.

Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, сторінка 40.

Кишинівський Соломон Якович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 102.

;

Кишинівський Соломон Якович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
Кишинівський Соломон Якович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 296. — ISBN 5-88500-042-5.;
Т. В. Басанець. Кишинівський Соломон Якович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.