Чендей Іван Михайлович

Народився у селищі міського типу Дубове на Тячівщині. Закінчив Хустську державну реальну гімназію.

Першим літературним учителем Івана Чендея була народна творчість — казка, легенда, пісня-коломийка. Їх він чув від матері, потім вичитував у журналі «Наш рідний край». Були ще різдвяні вертепи з колядками-лицедіями, народні весняні забави, похоронні голосіння, ворожіння й заклинання, верховинські весілля… Все це збагачувало уяву, захоплювало, вражало…

На час звільнення Закарпаття 1944 від німців, Іван Чендей був учасником літературного гуртка хустських гімназистів, які опікувалися викладачем, письменником Василем Лінтуром. Літературні доробки гуртківців були опубліковані у альманасі "Будет День". Головною школою для майбутнього письменника стала праця в обласній газеті «Закарпатська правда», до редакції якої він прийшов у березні 1945 p.

Згодом Іван Чендей закінчує Ужгородський університет, Вищі літературні курси в Москві.

Двічі очолював Закарпатську організацію Спілки письменників України.

Голова Закарпатського відділення Українського фонду культури в 90-х роках

Почесний громадянин м.Ужгорода

Громадський діяч, відіграв важливу роль у створенні та відкритті меморіальних музеїв художників Ф.Манайла та А.Коцки.

Помер 29 листопада 2005 року. Похований Іван Чендей у м. Ужгород.

Творчість І. Чендея присвячена соціальним, духовним і моральним проблемам історії Закарпаття. За оцінкою літературної критики (Г.Корабельников) писмьенника назвали "Верховинський Король Лір"

Новела «Чайки летять на Схід» дала назву першій, у 1955 p. виданій книжечці оповідань Івана Чендея. Назва ця сконденсувала високу символіку віками очікуваного й виборюваного закарпатцями єднання з братами на Сході. У новелі через трагедійну велич самопожертви батька й сина розкривається незламність народного духу. Зворушливо й правдиво, духовно сильними й благородними зображує своїх земляків письменник і в інших оповіданнях, нарисах, повістях, зібраних у збірках «Вітер з полонин» (1958), «Ватри не згасають» (1960), «Чорнокнижник» (1961), «Поєдинок» (1962), «Терен цвіте» (1967), «Коли на ранок благословлялось» (1967), «Зелена Верховина» (1975), «Свалявські зустрічі» (1977), «Теплий дощ» (1979), «Казка білого інею» (1979), «Кринична вода» (1980) та ін. У 1965 p. виходить друком роман «Птахи полишають гнізда…», у 1967 році виходить збірка "Березневий сніг", що містить відому повість "Іван"[1], у 1989 — «Скрип колиски». Іван Чендей писав кіносценарії, перекладав з угорської мови.

Сценарій фільму «Тіні забутих предків» написали Іван Чендей, відомий тоді як упорядник закарпатських казок, та Сергій Параджанов, режисер Київської кіностудії.[2]

Параджанов жив у Чендеїв майже місяць. Вчив Марію Чендей робити голубці з виноградного листя. Спав у робочому кабінеті Івана Михайловича. Після вечері лягав на диван і до другої ночі розказував письменникові технології написання сценаріїв. Зачіпав теми, на які подружжя боялося говорити. У часи опали прізвища Івана Чендея у титрах не було.[3]

• Біографія Архівовано 6 грудня 2004 у Wayback Machine.
• Шевченківський комітет
• Біографія на Uatvory
• Іван Чендей у колі сучасників: зб. спогадів, ст., есе, худож. творів. бібліогр. джерел: до 95-річчя від дня народж. письменника / Упр. культури Закарпат. облдержадмін., Закарпат. обл. універс. наук. б-ка ім. Ф. Потушняка ; уклад.: О. Д. Гарвош та ін. — Ужгород: ТОВ «РІК-У», 2017. — 420 с.

• М. Жулинський. Історія української літератури ХХ ст. — Кн. 2. — К.: Либідь, 1998.