Драч Іван Федорович

Драч Іван Федорович
Народився 17 жовтня 1936(1936-10-17)
Теліжинці, Тетіївський район, Київська область
Помер 19 червня 2018(2018-06-19) (81 рік)
Київ, Україна
·гострий інфаркт міокарда
Громадянство  СРСР→ Україна
Діяльність Прозаїк, поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч
Alma mater Філологічний факультет Київського університету
Мова творів українська
Жанр вірш
Членство Спілка письменників СРСР, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Партія Комуністична партія Радянського Союзу (1959–1990)
Народний рух України (1990–1999)
Українська народна партія (1999–2018)
Діти Драч Мар'яна Іванівна
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Премії
Золотий письменник України
 Драч Іван Федорович у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Іва́н Фе́дорович Драч (17 жовтня 1936, Теліжинці, Тетіївський район, Київська область, Українська СРР — 19 червня 2018, Київ, Україна) — український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч[1][2]. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Член КПРС (1959—1990). Перший голова Народного Руху України (1989). Народний депутат України 3-го скликання. Герой України (2006).

Життєпис

Народився в родині робітника радгоспу. Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічній школі села Дзвеняче Тетіївського району. Працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ з напрямку діяльності МТС. 1955—1958 служив в армії в 16‑му понтонно‑мостовому Верхньодніпровському полку.

З 1957 навчався на філологічному факультеті в Київському університеті. Виключено через творчі та політичні погляди. У вересні 1961 зміг відновитися на заочне відділення. Пізніше, залишивши навчання, розпочав працювати в редакції газети «Літературна Україна». Закінчив Найвищі сценарні курси в Москві. Саме тоді написав перші вірші. У 1959 вступив до КПРС.

До того самого часу належать перші контакти з українськими дисидентами та перші вірші з критичними оцінками радянської влади.

Після арештів дисидентів написав відкритого листа, в якому каявся у своїх зв'язках із ними (травень 1966)[джерело?], після чого стосунки з офіційною владою суттєво покращились. Неодноразово в різкій формі засуджував буржуазний націоналізм, підтримував діяльність комуністичної партії як у виступах, так і в поезії. Разом із тим, 30 червня 1966 ЦК Компартії України схвалив постанову про серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на Київській кіностудії ім. О. Довженка, в якій піддавалися критиці кінострічки «Криниця для спраглих» (автор сценарію І. Драч, режисер Ю. Іллєнко)[3]. У 1976 він отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку віршів «Корінь і крона». У журналі «Перець» № 8 за 1976 рік розміщено дружній шарж Анатолія Арутюнянца, присвячений цій події[4].

У 1983 був нагороджений Державною премією СРСР із літератури за збірку віршів у перекладі російською мовою «Зелёные врата» (М., 1980).

Працював у газетах «Літературна Україна» та «Батьківщина», а також на кіностудії ім. О. П. Довженка. Після початку Перебудови відновив контакти в дисидентських колах.

Член Спілки письменників України з 1962.

25 жовтня 1988 брав участь у врочистостях із нагоди відкриття меморіальної дошки на будинку в Кам'янці-Подільському, де народився Микола Бажан.

Політична діяльність

На І-му з'їзді Народного Руху України за перебудову 7-10 вересня 1989 р. Драча було обрано головою Руху: з 1109 делегатів — 38 голосів «проти», 15 — «утрималися» — всі інші — «за» (1-й заступник голови Руху — Конєв Сергій Іванович, заступники: Володимир Яворівський, Володимир Черняк, Михайло Горинь).

Весною 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради УРСР від Артемівського (№ 259) виборчого округу, отримавши підтримку 66,38 % виборців.

З 28 лютого по 4 грудня 1992 був співголовою НРУ разом зі В'ячеславом Чорноволом і Михайлом Горинем. Пізніше очолив громадську організацію — Товариство "Україна-Світ". Історія цього товариства за радянських часів було тісно пов'язано з КДБ[джерело?].

З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання.

На парламентських виборах 31 березня 2002 р. виступав у списку «Нашої України» під номером 31 і втретє став членом Парламенту України.

У 2014 очолював Комітет зі присудження щорічної премії Президента України «Українська книжка року».

Помер уранці 19 червня 2018 року у віці 81 року в київській клінічній лікарні «Феофанія» після важкої хвороби легень. Похорон відбувся 21 червня. Згідно з заповітом поета, його поховали в одній могилі з його сином Максимом на кладовищі рідного села.

Творчість

Творчий шлях розпочав у період «хрущовської відлиги». Дебютував 1961, коли київська «Літературна газета» опублікувала його поему-трагедію «Ніж у сонці».

За радянських часів створив цілі цикли віршів, присвячених Леніну й комуністичній партії, до якої належав.

Твори були відомі в СРСР та за кордоном. Поезії було перекладено на російську (кілька окремих видань), білоруську, азербайджанську, латиську, молдовську, польську, чеську, німецьку та інші мови[5].

Нагороди та звання

Творча бібліографія

Літературна творчість
Поезії
  • Соняшник (1962).
  • Протуберанці серця (1965).
  • Дихаю Леніним (1965).
  • Балади буднів (1967).
  • Поезії (1967).
  • До джерел (1972).
  • Корінь і крона (1974).
  • Київське небо (1976).
  • Дума про вчителя (драматична поема, 1977).
  • Сонячний фенікс (1978).
  • Сонце і слово (1978).
  • Американський зошит (1980).
  • Січнева балада 1924 року (1980).
  • Шабля і хустина (1981).
  • Драматичні поеми (1982).
  • Київський оберіг (1983).
  • Соняшник (1985).
  • Теліжинці (1985).
  • Храм сонця (1988).
  • Противні строфи (2004[13] / 2005[14]).
Інше
  • Збірка статей і нотаток «Духовний меч» (1983).
  • Драч І. Ф., Кримський С. Б., Попович М. В. Григорій Сковорода: Біографічна повість. — К.: Молодь, 1984. — 214 с. — (Серія біографічних творів «Уславлені імена». Випуск 60).
  • Драч І. Ф. Політика (статті, доповіді, виступи, інтерв'ю) (1997).
  • Драч, І. Наближення [Текст]: поетичні переклади й статті / Іван Драч; упорядкування, вступ. ст. і комент. В. Брюґґена. — Х.: Фоліо, 2012. — 380 с.
Зібрання творів
  • Вибрані твори. — Т. 1–2. — К., 1986.
  • Твори у 3 томах. Київ: Фенікс. 2010[15]
    • Т. 1 : Вірші та поеми // [передм. І. Дзюби ; післямова Д. Павличка ; іл. В. Перевальського], 2010. 335 с.
    • Т. 2 : Кіноповісті // [передм. Юрія Іллєнка], 2010. 388 с.
    • Т. 3 : Статті та есеї // [передм. В . Брюґґена ; післямова М. Жулинського], 2010. 541 с.
Переклади іншими мовами

Твори Драча було перекладено багатьма мовами:[16][17]

Російською

  • Иван Драч. Протуберанцы сердца: стихи, поэма ["Вишневый ветер"]. Авторизованый перевод с украинского: М. Максимова, В. Карпенко. Москва: Советский писатель. 1966. 90 ст.
  • Иван Драч. На дне росы: стихи. Авторизованый перевод с украинского: Лев Смирнов. Москва: Молодая гвардия. 1976. 96 ст.
  • Иван Драч. Солнечный гром: Стихи. Перевод с украинского: ?. Москва: Художественная литература. 1977. 204 ст.
  • Иван Драч. Зеленые врата: Стихи. Перевод с украинского: ? ; жудожник: Н. В. Фадеева. Москва: Советский писатель. 1980. 144 ст. (передрук у 1986 році)
  • Иван Драч. Подсолнух: Стихотворения. Перевод с украинского: ?; Предисловие: Борис Олейник. Москва: Молодая гвардия. 1983. 124 ст.
  • Иван Драч. Американская тетрадь: стихи, траматическая поема. Авторизованый перевод с украинского: Юрий Меженко. Москва: Советский писатель. 1984. 182 ст.
  • Иван Драч. Избранное. Перевод с украинского: ?; предисловие: Левон Мкртчан. Москва: Художественная литература. 1987. 397 ст.
  • Иван Драч. Духовный меч: литературно-критические статьи и эссе. Авторизованый перевод с украинского: Е. К. Дейч, Л. С. Танюк. Москва: Советский писатель. 1988. 366 ст.
  • Иван Драч. Слово.[18] Перевод с украинского: ?. Київ: Либідь. 2009. 448 ст. ISBN 978-966-06-0547-3

Білоруською

Кінематографічна творчість

Автор сценаріїв фільмів:

Автор спогадів про С. Параджанова «Трагічна квітка» (див.: Сергій Параджанов. Злет. Трагедія. Вічність. К., 1994). Очолював Меморіальний фонд Івана Кавалерідзе.

І. Драчу присвячено телефільм Р. Єфіменка «Іван Драч. Кредо» (1990).

Збірки кіноповістей та сценаріїв
  • Драч, І. Іду до тебе [Текст]: кіноповісті / Іван Драч. — К.: Радянський письменник, 1970. — 182 с.
  • Драч, І. Криниця для спраглих. Кіно [Текст] / Іван Драч; упоряд. І. Рябчий; передм., фільмогр. С. Тримбача; худож.-оформлювач О. Гугалова. — Х.: Фоліо, 2017. — 589 с.

Додаткова література

Статті в енциклопедіях, довідниках
  • Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 134—135.
  • Письменники Радянської України. — К., 1976. — С. 101.
  • Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 3. — К., 1979. — С. 467.
  • Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 77.
  • Жулинський М. Г. Драч Іван Федорович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 108—109.
  • Митці України: Енциклопедичний довідник. — К., 1992. — С. 226.
  • Письменники України. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 83-84.
  • Хто є хто в українській політиці. — Випуск 3. — К., 1996. — С. 91.
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 220—221.
  • Шевченківські лауреати 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 150—154.
  • Абліцов В. Г. Драч Іван Федорович // Енциклопедія історії України. — Т. 2. — К., 2005. — С. 461.
  • УСЕ Універсальний словник-енциклопедія. — 4-е видання. — 2006. — С. 412.
  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.54;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.132;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.447;
  • Три дні вересня вісімдесят дев'ятого. Матеріали Установчого з'їзду Народного руху України за перебудову. К.: 2000; С. 496.

Книги про життя, творчість
  • Ільницький М. Іван Драч. — К., 1986.
  • Ткаченко А. О. Іван Драч. — К., 1988.
  • Ковтун В. Іван Драч: Спроба портрета українського політика, — К., 1998.
  • Ткаченко А. Іван Драч — поет, кінодраматург, політик. — К., 2000.

Статті, передмови до книг

Примітки
  1. Помер Іван Драч. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». 19 червня 2018.
  2. Помер український поет і політик Іван Драч. «День». 19 червня 2018. Процитовано 19 червня 2018.
  3. Бажан О. Проблеми взаємовідносин партійно-радянського керівництва і літературно-мистецької інтелігенції в 1960-80 рр. // Краєзнавство. — 2000.
  4. Журнал перець 1976 08. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 5 квітня 2021.
  5. Іван Драч. Біографія
  6. Указ Президента України № 952/96 від 16 жовтня 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
  7. Указ Президента України № 697/2001 від 21 серпня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ»
  8. Указ Президента України № 705/2006 від 19 серпня 2006 року «Про присвоєння І. Драчу звання Герой України»
  9. Указ Президента України № 822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України − ювілейною медаллю „20 років незалежності України“»
  10. Почесні професори та доктори. Архів оригіналу за 19 липня 2017. Процитовано 17 серпня 2019.
  11. Указ Президента України № 982/2011 від 17 жовтня 2011 року «Про нагородження І.Драча орденом князя Ярослава Мудрого». Архів оригіналу за 19 жовтня 2011. Процитовано 17 жовтня 2011.
  12. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  13. Каталог. Наукова бібліотека ім. М. Максимовича.
  14. Каталог. Наукова бібліотека ім. М. Максимовича.
  15. Перелік документів до книжкової виставки до 80 — річчя від дня народження І. Ф. Драча (1936), українського поета, громадського діяча, Героя України // НПБУ, 2016
  16. Видання в перекладах іноземними мовами // Іван Драч. Література. Кінематограф. Політика: біобібліогр. покажч. / ДЗ «Нац. парлам. б-ка України» ; упоряд.: Г. В. Волянська, Л. А. Кухар ; авт. нарису Л. Б. Тарнашинська. — К. : Основа, 2011. 516 стор.: с. 247—263 ISBN 978-966-2044-57 (Шістдесятництво: профілі на тлі покоління ; вип. 14)
  17. Видання російською мовою // Іван Драч. Література. Кінематограф. Політика: біобібліогр. покажч. / ДЗ «Нац. парлам. б-ка України» ; упоряд.: Г. В. Волянська, Л. А. Кухар ; авт. нарису Л. Б. Тарнашинська. — К. : Основа, 2011. 516 стор.: с. 221—247. ISBN 978-966-2044-57 (Шістдесятництво: профілі на тлі покоління ; вип. 14)
  18. прим.: До книги «Слово» увійшли вірші, поеми, кіносценарії та публіцистика Івана Драча різних років у перекладах на російську мову.

Посилання
Попередник
Посада заснована		 1-й голова Народного Руху України 10 вересня 1989 — 28 лютого 1992


(співголова 28 лютого 1992 — 4 грудня 1992)

 Наступник
Чорновіл В'ячеслав Максимович
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.