Клан Чісхолм

Згідно поглядів і праць шотландського історика ХІХ століття Олександра МакКензі, клан Чісголм має норманське та саксонське походження. Згідно історичної традиції Чісголми (шотл. гел. Chisholm) були норманською аристократичною сім'єю, що переселилася до Англії після нормандського завоювання в 1066 році. Оригінальна назва цього давнього роду була де Чіс (де Шіс) (норм. — De Chese) до якої потім була додана саксонська назва Голм внаслідок династійного шлюбу між норманським лицарем та саксонською аристократкою. Згідно історичних переказів клану Коллінс та шотландської енциклопедії клан Чісголм був відомий на шотландському кордоні з часів правління короля Олександра ІІІ. Спочатку назва клану писалася як de Cheseholme. Назву клану можна знайти в документі, що ввійшов в історію як Рагман Роллс (шотл. гел. Ragman Rolls) — там згадується Річард де Чісхолм дель Конт де Рокесбург (шотл. гел. Richard de Chisholm del Counte de Rokesburgh) — вказується на сидіння вождів клану в Роксбургшірі.

Одним з найдавніших ватажків клану, що ввійшов в історію і зустрічається в літописах був Джон де Чесегелм (шотл. гел. John de Chesehelme), що в 1254 році згадується в буллі папи Олександра IV.

У кінці ХІІІ століття Шотландія була завойовано Англією. Ватажків шотландських кланів змусили присягнути на вірність королю Англії Едуарду І. Був складений список ватажків кланів які присягнули на вірність королю Англії і підписали цю присягу. Цей список ввійшов в історію як документ Рагман Роллс. У цьому списку є Річард де Чесегелм.

Але незабаром шотландці на чолі з цими ж ватажками повстали проти англійського панування. Серед повстанців був і клан Чісголм. Сер Джон де Чесегелм очолив клан в битві при Баннокберні в 1314 році проти англійців. Роберт Чісголм воював проти англійців в битві під Невілл Крос у 1346 році, був узятий в полон разом з королем Шотландії Давидом II і, ймовірно, ніколи не був випущений на свободу, навіть тоді, коли через 11 років його повелитель повернувся до Шотландії. У 1359 році Роберт Чісголм успадкував титул і посаду свого діда і став констеблем важливого замку Аркарт (шотл. гел. Urquhart Castle), а потім став шерифом Інвернесс і Північної Юстікар. Роберт Чісголм був посвячений у лицарі королем Шотландії Давидом II. Цей Роберт був останнім Чісхолмом, що володів землями як у Північній і Південної Шотландії. Він розділив свої маєтки серед своїх дітей.

Син Роберта — Олександр Чісголм одружився з Маргарет, що була спадкоємицею земель Ерхлесс (шотл. гел. Erchless). Замок Ерхлесс з того часу є головною резиденцією вождів клану.

У XV столітті клан Чісголм став відомий завдяки чисельним викраденням худоби в інших шотландських кланів. У ті часи напади і викрадення худоби вважалися не тільки звичайним явищем, але навіть доблестю. У 1498 році Віланд Чісхолм Комар з людьми свого клану викрав 56 волів, 60 корів, 300 овець, 80 свиней і 15 коней, що належали до того Г'ю Роузу з клану Роуз.

Пізніше в 1513 році Віланд Чісголм Комар і сер Олександр МакДональд Гленгаррі відвідали сера Дональда МакДональда Лохалш після повернення з поля битви під Флодден (шотл. гел. Flodden), і вони вирішили здійснити військовий похід на клан Аркарт (шотл. гел. Urquhart). Деякі джерела кажуть, що клан МакДональд захопив замок Аркарт (Уркухарт) і утримував його три роки, незважаючи на спроби клану Грант вибити їх звідти.

У 1647 році Олександр Чісголм був призначений в раду, яка організовувала оборону Інвернесс від імені Ковенантерів (шотл. гел. Covenanters) проти роялістів. У 1653 році в люди з клану Чісголм викрали худобу клану Манро і клану Фрейзер, але вони були, однак, узяті в полон і доставлені до суду, де їм наказали повернути всі стада і оплатити вождям кланів Манро Фоуліс та Фрейзер 1000 фунтів штрафу.

Після реставрації монархії і відновлення влади Стюартів в 1660 році, Олександр пішов по стопах батька, став суддею, і в 1674 році був призначений шерифом Інвернесс. Перебування на цій посаді змусило його воювати з кланом МакДональд, у 1679 році йому було наказано мобілізувати тисячу чоловік з графства, щоб придушити повстання, яке підняли деякі члени клану, і в 1681 році він очолив коаліцію і придушував це повстання вогнем і мечем.

У 1715 році почалось чергове повстання за незалежність Шотландії. Його очолила спілка, яка ввійшла в історію під назвою якобіти. Родерік МакЯн Чісхолм підтримав повстання. Чісголм Крокфін привів 200 воїнів клану на битву під Шеріфмуйр (шотл. — Sherrifmuir) у 1715 році, де повстанці зазнали поразки. Деякі члени клану Чісголм взяли участь у повстанні 1719 року. Бойові дії велись на заході Шотландії, люди з клану Чісхолм використовувались як розвідники. Клан Чісголм не брав участі в битві під Гленшіл (шотл. — Glenshiel). Якобіти зазнали поразки і багато земель шотландських кланів, що брали участь в повстаннях були конфісковані і передані короні. Вождь клану Родерік був помилуваний у 1727 році, але маєтки йому не повернули. Але пізніше ці маєтки були передані старшому сину Родеріка — Олександру Чісголму Комару.

Під час чергового повстання якобітів у 1745 році Родерік підтримав якобітів. Його син — Родерік Ог Чісголм очолив клан в битві під Каллоден, командував дуже невеликим полком чисельністю близько 80 чоловік, де він був убитий разом з іншими 30 членами клану. Слід зазначити, однак, що два сина Родеріка — Джеймс і Джон були капітанами в британській армії герцога Камберленда.