Климент (Вечеря)

У 1994 р. вступив до Київського національного університету на біологічний факультет, який закінчив у 1999 р.

Після закінчення університету поступив до Київського Свято-Троїцького монастиря (1999), де був призначений наглядачем Звіринецьких печер.

У 2000 р. закінчив Київську духовну семінарію і був зарахований до Київської духовної академії.

21 квітня 2001 р. рукоположений в сан диякона. Згодом був призначений керуючим справами Свято-Троїцького Іонинського монастиря.

У 2002 р. — прийняв іноцтво з іменем Климент, на честь священномученика Климента Римського.

4 листопада 2003 р. був рукоположений у пресвітера.

8 грудня того ж року пострижений в мантію (малу схиму).

2005—2008 рр.— намісник Спасо-Преображенського чоловічого монастиря в с. Нещерів (Київська єпархія)[2].

У 2007 р. — кандидат богослов'я (КДАіС).

2008 р. — проректор з навчальної роботи Київської духовної академії та семінарії. Цього ж року зведений у сан архімандрита.

20 липня 2012 р. обраний єпископом Ірпінським, вікарієм Київської митрополії УПЦ (журнал № 64)[3].

21 липня у храмі на честь Всіх святих столичного Свято-Пантелеімонівського жіночого монастиря у Феофанії відбулося наречення архімандрита Климента у єпископа Ірпінського[4].

3 вересня 2013 р. — голова Календарної комісії УПЦ. 25 вересня — керуючий Східним вікаріатством м. Києва.

26 грудня 2013 р. призначений членом Синодальної біблійно-богословської комісії та колегії Координаційного центру з розвитку богословської науки в Московському патріархаті, замінивши там представника від України архімандрита Кирила (Говоруна), який, на думку деяких ЗМІ, «зайняв неправильну позицію по українському питанню».[5]

16 вересня 2014 р. рішенням Священного Синоду призначений головою Синодального інформаційного відділу Української православної церкви.

29 вересня 2014 р. митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм був призначений головним редактором офіційного сайту Української православної церкви.

9 листопада 2015 р., у день 400-річчя Київської духовної академії, рішенням Вченої ради Київської духовної академії і семінарії єпископу Клименту було присвоєне вчене звання професора[6].

Рішенням Священного Синоду Української православної церкви від 29 січня 2016 року (Журнал № 1[7]) був призначений головою Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ.

Рішенням Священного Синоду РПЦ від 16 квітня 2016 року (Журнал № 26) був включений до числа членів Міжсоборної Присутності[8].

28 липня 2017 року, у День Хрещення Русі, за Божественною літургією у Києво-Печерській Лаврі був возведений у сан архієпископа.

21 грудня 2017 року призначений керуючим Ніжинською єпархією.

17 серпня 2019 року возведений в сан Митрополита.[9]

У листопаді 2014 р. висловився різко проти Рівненського меморандуму про створення єдиної помісної Православної церкви в Україні, підписаного архієреями УПЦ МП Варфоломієм та Анатолієм[10].

9 грудня 2014 р. зустрівся з делегацією Бундестагу Німеччини, на якій оголосив про стан міжконфесійної ворожнечі, «спровокований схизматичними релігійними течіями та представниками радикал-націоналістичних партій, є серйозним викликом для перспективи європейської інтеграції України»[11].

З благословіння священноначалля УПЦ Московського патріархату, владика Климент представляв цю конфесію на офіційних заходах української влади, навіть якщо там був присутній Патріарх Філарет[12].

Митрополит Климент відкрито заявляє про гоніння на УПЦ (МП) зі сторони п'ятого президента України Петра Порошенка, патріарха Варфоломія і ПЦУ, а також прирівнює це до богоборства:

Для гонителів існує пастка, яку ніхто з них не помічає. Коли вони борються з Церквою, то неминуче стають богоборцями – послідовниками сатани, місце яких у вічному пеклі [13].

• 2007 — Орден преподобного Нестора Літописця III ступеню
• 2012 — Орден святителя Петра Могили[14]

• Климент, епископ (Вечеря Олег Александрович) (рос.)
• Назначен новый проректор по учебной работе Киевской духовной академии (рос.)
• Епископ Ирпенский Климент: Главное сейчас — преодоление богословской инертности (рос.)