Климкевич Михайло

Михайло Климкевич народився 1889 року. Під час навчання у Львові товаришував із Євгеном Коновальцем. З початком першої світової війни служив обер-лейтенантом австро-угорської армії. Воював на італійському фронті.

Під час польсько-української війни 1918—1919 років почав службу в Українській Галицькій Армії. Обіймав посаду сотника Козацького загону імені Ґонти. У січні 1919 року очолив загін, який увійшов як 1-й курінь до X Янівської бригади. З квітня 1919 року служив командиром Козацького загону імені Ґонти (після Андрія Долуда)[1]. Деякий час очолював Янівську (десяту) бригаду Української Галицької Армії. Курінь відзначився в боях за Львів і в поході на Київ.

Після поразки українських Визвольних змагань разом з дружиною був інтернований поляками. Перебували у таборі для полонених УГА у Фридрихівці (зараз частина міста Волочиська). У міжвоєнний період — став одним з активних діячів Українського Педагогічного Товариства «Рідна Школа». Працював правним референтом[2]. Був одним із організаторів відкриття пам'ятника Іванові Франку на Личаківському цвинтарі у 1933 році[3].

У 1943—1944 роках Михайло Климкевич брав участь у формуванні 14-тої гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина». Загинув у липні 1944 року в боях під Бродами (тепер Львівська області)[4].

У 1919 році одружився у Вінниці з військовою лікаркою Української Галицької армії Іриною Климкевич (уродженою Шміґельською). 9 травня 1920 року у таборі для полонених УГА у Фридрихівці (зараз частина міста Волочиська) народився син Роман. Він став істориком-геральдистом, публіцистом, перекладачем і письменником. Помер у 1993 році у Маямі. Дружина омерла у 1956 році у Відні[3].