Климівка (передмістя)

Климівка — передмістя, розташоване на південній околиці міста Ізяслава, по правому березі річки Гориня, приблизно від нинішньої вулиці Миколи Микитюка, територія колишнього Комбікормового заводу, до села Васьківці.

Вілла князів Санґушків. 1914 рік.

Історія
Клементина Санґушківна
Роман Даміан Санґушко
Кароліна де Тун Гогенштайн

1793 року заславськими дідичами на південній околиці Заслава закладений парк. Названий на честь Клементини Санґушківни Климівкою. Був старанно утримуваний, мав багато газонів, клумб на яких вирощували сортові троянди i помаранчеві дерева. Мережу стежок і альтанок.

1881 року стараннями Кароліни де Тун Гогенштайн, дружини Романа Даміана Санґушка, на Климівці збудовано двоповерхову цегляну віллу, що слугувала за літню резиденцію князів Санґушків, які з потеплінням полишали своє славутське помешкання і оселялися на Климівці. Сюди ж зі Славути була перенесена основна частина санґушківської збірки малярства[1]. На Климівці знаходилися оранжерея і теплиці. Привертали увагу помаранчеві дерева вік яких сягав 350 років, що були перевезені до Климівки з Любартова[2].

Лікар Йосип Дропсе влаштував у Климівці лікувальні купелі[3].

Зачарований природною красою Климівки мізоцький шляхтич Юзеф Дунін Карвіцький здійснив спробу її описати:

(...) а найбільш дивовижні види мастацьки влаштовані серед паркової гущавини, на Заслав, на тамтешній монастир оо. Бернардинів, на чисельні князівські фільварки, що вінком оточують Климівку, на лани, що хвилюються золотистою пшеницею чи зеленіють конюшиною і розлогі плантації буряків призначених до сусідньої фабрики цукру в Клембівці, зрештою на гарні оболоні Гориня вкриті квітами, все те вражає, коли в’їжджаєш по широкій мощеній дорозі до вродливої Климівки, справляє вона враження милої, літньої сторони великого пана [йдеться про Романа Даміана Санґушка], який кохає вітчизну, який замість шукати відпочинку за границею, волів його створити в себе серед розлогих своїх добр, так щедро наділених від природи.[4]

У 1915 році відкрито станцію Климівка Південно-Західної залізниці. Тоді залізниця проходила обабіч міста.

У вересні-жовтні 1917 року солдати гвардійського кавалерійського полку російської армії розквартированого в Ізяславі, за підмогою робітників з Клембівки і Васьківців «реквізували» Климівку.[5] Парк вирізали, а віллу спалили.[6]

В 1930-х роках на Климівці збудовано водокачку для забезпечення питною водою ізяславської залоги Червоної армії.

На Климівці височіла кругла вежа-стовп зі стрільницями, збудована за часів князювання Заславських.[7], розібрана 1960-х роках колгоспом «Комунар» села Васьківці, матеріал використано для побудови нових свинарників.[8]

А з 1974 року на Климівці запрацював Міжгосподарський комбікормовий завод.[9]

Нині на Климівці тільки понад річкою ростуть дерева і кущі листяних порід, подекуди збереглися фрагменти мощених паркових стежечок, б'ють чисельні джерела. Також на Климівці знаходилися численні могили і кургани з яких до сьогодні зберігся лише один.

Галерея
  • Климівка. Фрагмент «Військово-топографічної карти Російської імперії»
  • Ситуаційний план розташування залізничної станції Климівка відносно міста
  • Вид
  • Вид
  • Одне з джерел

Примітки
  1. Antoni Werytus. Szmat Wołynia // Wędrowiec. №45. 1897. S. 888. (пол.)
  2. M. J. Z wycieczki po kraju // Kronika Rodzinna. 1890. №7. S. 212.(пол.)
  3. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
  4. Dunin Karwicki J. Wedrowka od zrodel do ujscia Horynia. Krakow 1891. S. 47. (пол.)
  5. Міньков І. І. Ізяслав – місто старовинне. Вид. друге, доповнене. Без місця. Без дати. С. 42.
  6. Крапку в історії ставити зарано // Зоря Надгориння. 15. 09. 2002. С. 3; Ярослав Кукуріка. Заславщина в національно-визвольних змаганнях 1917 – 1922 років. (Перевірено 5 лютого 2012)
  7. Дем’янчук Г. Над Горинь-рікою. Путівник по туристському маршруту. Львів 1977. С. 16.
  8. Крапку в історії ставити зарано // Зоря Надгориння. 15. 09. 2002. С. 3.
  9. Міньков І. І. Ізяслав – місто старовинне. Вид. друге, доповнене. Без місця. Без дати. С. 70.

Див. також

Література

Ресурси мережі
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.