Апельсин

Апельси́н[1][2][3][4] (Citrus sinensis) — вічнозелене дерево висотою до 7-12 м роду цитрус (Citrus) родини рутових (Rutaceae), невідоме у дикому вигляді, та його плоди. Батьківщина — Індія та Південно-Східна Азія.

Апельсин
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина: Рутові (Rutaceae)
Рід: Цитрус (Citrus)
Вид:
Апельсин (C. × sinensis)
Біноміальна назва
Citrus × sinensis
(L.) Osbeck, 1765

Слово «апельсин» запозичене з голландської мови; нід. appelsien (нині частіше вживається форма sinaasappel), як і нім. Apfelsine, є калькою з фр. pomme de Chine (буквально — «яблуко з Китаю»; тепер ця назва у французькій витіснена словом orange)[5]. У народі плоди Citrus sinensis часто називають «помаранч», «помаранча»[6][7], але насправді ці назви коректні лише щодо спорідненого виду Citrus aurantium.

Ботанічний опис

Тепло- та вологолюбна рослина, вирощується в тропіках та субтропіках. Має круглу компактну крону. Листя з округлою основою і загостреною верхівкою. Квіти білі, ароматні, з великою кількістю нектару, запилюються комахами, а в Центральній Америці ще й колібрі. Плоди кулясті або овальні, іноді з зачатковим плодом на верхівці; забарвлення від світло-жовтого до майже червоного; соковиті, кисло-солодкі плоди містять цукри (до 9 %), лимонну кислоту (до 2,5 %), вітаміни А, В і С; використовуються свіжими і переробленими (соки, варення, джем, цукати). Іноді утворюються партенокарпічні плоди, які дозрівають неодночасно. Зі шкірки отримують ефірні олії.

Помологічні групи

Розрізняють 4 помологічні групи сортів:

  • звичайні — плоди з жовтою м'якоттю, багатонасіннєві;
  • пупкові — з оранжевою м'якоттю, другим зачатковим плодиком, відрізняються партенокарпією;
  • корольки — з криваво-червоною м'якоттю, невеликі, дуже солодкі;
  • яфські — великі плоди з товстою горбкуватою шкіркою, дуже солодкі і соковиті. Із шкірки добувають ефірну апельсинову олію (до 2 %). Доросле дерево дає до 300—500 і більше плодів.

Численні сорти апельсину людина культивує вже більше 4 тисяч років, в Європі — з 15 століття, на Чорноморському узбережжі Кавказу — з 11 століття. Промислова культура апельсина розвинута в Італії, Іспанії, США, Греції та в інших країнах.

Відомо багато гібридних форм апельсина — тангори, цитранжі, цитрангори та інші.

До апельсина близький інший вид — померанець (помаранча, помаранч), який також називають кислим або гірким апельсином.

Деякі сорти

Галерея

Апельсини в мистецтві

Примітки
  1. Апельсин // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Апельсин // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  3. Апельсин // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  4. Citrus sinensis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  5. Цыганенко Г. П. Этимологический словарь русского языка. — 2-е изд. — Киев : Радянська школа, 1989. — С. 18. — ISBN 5-330-00735-6.
  6. Помаранч // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Помаранча // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Spiegel-Roy P. On the chimeral nature of the Shamouti orange // Euphytica. — 1979. — Т. 28, № 2. — С. 361—365.
  9. Кунах В. А. . Геномная изменчивость соматических клеток растений // Биополимеры и клетка. — 1995. — Т. 11, № 6.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.