Клубова кишка

Клу́бова ки́шка (лат. ileum) — нижній відділ тонкого кишечника[2].

Клубова кишка
Тонкий кишечник, Клубова кишка позначена як ileum.
Деталі
Артерія клубова артерія
Вена клубова вена
Нерв черевний ганглій, блукаючий нерв
Ідентифікатори
Латина Ileum
Анатомія Грея subject #248
MeSH D007082
TA98 A05.6.04.001
TA2 2959
FMA 7208[1]
Анатомічна термінологія

Українську назву отримала через те, що розташована в правій нижній частині черевної порожнини, поруч стегна (клуба). Латинська назва ileum походить від дав.-гр. εἰλεός, утвореного від εἴλω («повертаю», «закручую»).

Опис

Займає 3/5 довжини брижового відділу тонкої кишки (intenstinum tenue) і за будовою подібна до порожньої кишки (jejunum). Внутрішня поверхня клубової кишки покрита слизовою оболонкою (tunica mucosa ilei), лімфоїдний апарат якої представлений скупченнями лімфатичних фолікулів (noduli lymphoidei aggregati), які називаються пеєровими бляшками.

Порожня та клубова кишки (jejunum et ileum) вкриті очеревиною з усіх боків (інтраперитонеально) і мають брижу тонкої кишки (mesenterium) — дуплікатуру очеревини (peritoneum), в якій міститься жирова клітковина та лімфатичні вузли, а також проходять судини і нерви, що живлять тонку кишку.

Розвиток

Тонка кишка розвивається з середньої частини первинної кишки[3]. Близько до 5-го тижня внутрішньоутробного розвитку клубова кишка починає рости в довжину в дуже інтенсивному темпі, утворюючи U-подібну складку — первинну кишечникову петлю. Проксимальна частина цієї петлі надалі розвинеться в клубову кишку. Швидке зростання довжини кишки приводить до того, що вона виходить за межі черевної порожнини і виступає назовні. Ближче до 10-го тижня петля втягається назад у черевну порожнину. Між 6 і 10 тижнями тонка кишка закручується проти годинникової стрілки (відносно ембріона), після повернення петлі до черевної порожнини вона починає закручуватися в зворотну сторону. Внаслідок цього процесу виникає закручена петлями форма кишечника[3].

Первинна кишка ембріона з'єднується з жовтковим мішком плаценти через жовткову протоку, яка заростає вже на 6-8 тиждень. Приблизно в 2−4 % людей залишається рудимент жовткової протоки меккелів дивертикул (diverticulum Meckeli), що має вигляд випинання на стінці останньої третини клубової кишки[4].

В інших хордових

Присутня у вищих хребетних тварин (ссавців, птахів і плазунів).

Див. також

Посилання

  1. Foundational Model of Anatomy
  2. Неттер Ф. (2004). Атлас анатомії людини. Львів: Наутілус. с. 592. ISBN 966-95745-8-7. мал. 264А
  3. Schoenwolf, Gary C.; Bleyl, Steven B.; Brauer, Philip R.; Francis-West, Philippa H. (2009). Development of the Urogenital system. Larsen's human embryology (вид. 4th). Philadelphia: Churchill Livingstone/Elsevier. с. 237. ISBN 9780443068119.
  4. Sagar J.; Kumar V.; Shah D. K. (2006). Meckel's diverticulum: A systematic review. Journal of the Royal Society of Medicine 99 (10): 501–505. PMC 1592061. PMID 17021300. doi:10.1258/jrsm.99.10.501.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.