Клюки (Тетіївський район)
Клюки́ — село в Україні, у Тетіївській міській громаді Білоцерківського району Київської області. Відоме з XVII ст.
село Клюки | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Київська область |
Район/міськрада | Білоцерківський район |
Рада | Тетіївська міська громада |
Основні дані | |
Засноване | 1601[1] |
Населення | 691 |
Площа | 2,922 км² |
Густота населення | 236,48 осіб/км² |
Поштовий індекс | 09853 |
Телефонний код | +380 4560 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°12′03″ пн. ш. 29°47′56″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
201 м |
Найближча залізнична станція | Високе |
Відстань до залізничної станції |
4,5 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 09853, Київська обл., Тетіївський р-н, с.Клюки, вул. Центральна, 1 |
Карта | |
Клюки | |
Клюки | |
Мапа | |
|
Розташування
Село Клюки знаходиться на межі Київської та Черкаської областей, вздовж р. Постава, що в с. Шуляки сусідньої Черкаської області впадає в р. Гірський Тікич. Місцева назва річки Фоса, Кривава Густя, а історична — Постава. На околиці села знаходиться південна крайня точка Київської області.
Найближча залізнична станція — Високе. Там ходить поїзд Козятин-Жашків. Вона знаходиться одразу за селом Горошків.
Історія
Відомостей про походження назви села не збереглося. За даними Л. Похилевича (1864 рік), «…раніше село належало генералу Мальчевському, а наданий час господарями села є сім поміщиків: Вербицький Вікентій, Вербицький Валеріан, Генкель Іософат і Генкель Станіслав, Кулеш Йосип, Кулеш Валеріан та Трембіцький Антон. Кожному з них належала певна кількість десятин землі. Православній церкві належало 64 десятин землі.»
Згадується також, що у 1833 році в селі було повстання. В його організатора Каетана Висоцького було конфісковано землю. До найдавніших пам'яток села, які збереглися до настояного часу відносять 34 могили, що розкидані по полях і замок на межі з полями села Шуляки. Це неподалік того місця, де р. Постава впадає в Гірський Тікич. Замок складається з двох могил, з'єднаних між собою валом, довжиною у декілька сажнів.
Згідно з записами за 1900 рік, у селі було 255 дворів, 1603 мешканця (845 чоловіків та 758 жінок). Головне заняття жителів села — землеробство. Від повітового міста Тараща до села було 80 верст. Пошта земська та казенна знаходилися в містечку Животів.
Село історично поділено на декілька кутків, які мають свої назви. Зокрема, у Ремінній за переказами старожилів вимочували шкури, з яких потім робили упряж для коней. Частину села (в сторону Стадниці) називають Хорунжий куток, бо там у 18 столітті жив колишній козацький хорунжий. Куток села, що до Шуляків, називають Хутір. Ця назва залишилася з часів Столипінської реформи, коли був дозволений хутірський тип поселень. Згодом село розбудувалося і з'єдналося з Хутором. До 22 травня 1957 року село входило до складу Оратівського району Вінницької області.
Зараз у селі 294 двори та 635 жителів.
Галерея
- Вулиця Миру
- Сільська рада
- Школа
- Дитсадок
- Будинок культури
- Магазин
- Церква
- Автобусна зупинка
- Пам'ятник воїнам-односельцям
- Пам'ятний знак жертвам Голодомору
Видатні люди
- Бублик Борис Миколайович (1936—1999) — професор, дійсний член АН України, був викладачем Київського університету ім. Т. Г. Шевченка
- Поліщук Валерій Миколайович (* 1962) — професор, доктор психологічних наук, Заслужений працівник освіти України, професор Київського університету імені Бориса Грінченка.