Шуляки (Уманський район)
Шуля́ки — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області, у складі Жашківської міської громади. Розташоване на лівому березі річки Гірський Тікич за 21 км на південний захід від міста Жашків, за 14 км від зупинної платформи Кривчунка та за 18 км від автошляху М05. Населення становить 565 людей, 313 дворів (на 2009 рік).
| село Шуляки | |
|---|---|
._%D0%92'%D1%97%D0%B7%D0%B4.jpg.webp) | |
| Країна |  Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район/міськрада | Уманський район |
| Громада | Жашківська міська громада |
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
| Основні дані | |
| Засноване | 17 століття |
| Населення | 565 чоловік (на 2009 рік) |
| Поштовий індекс | 19242 |
| Телефонний код | +380 4747 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°09′14″ пн. ш. 29°53′51″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
194 м[1] |
| Водойми | річка Гірський Тікич |
| Відстань до районного центру |
21 км |
| Найближча залізнична станція | Кривчунка |
| Відстань до залізничної станції |
14 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с.Шуляки, |
| Сільський голова | Мартинюк Михайло Питрович |
| Карта | |
  Шуляки | |
 Шуляки | |
| Мапа | |
| |
Галерея
._%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%92%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82%D1%96%D0%BD%D0%B0.jpg.webp)
Вулиця Ватутіна._%D0%A1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0.jpg.webp)
Сільська рада._%D0%A8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0.jpg.webp)
Школа._%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8.jpg.webp)
Будинок культури._%D0%A4%D0%90%D0%9F.jpg.webp)
ФАП._%D0%94%D1%96%D0%BC_%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B8.jpg.webp)
Дім молитви._%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BD.jpg.webp)
Магазин._%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BA.jpg.webp)
Ставок
Меморіальний комплекс
Пам’ятник воїнам-односельчанам
Братська могила
Меморіальна дошка Марцеліні Даровській
Історія
Село виникло в XVII столітті внаслідок злиття (об'єднання) двох поселень — Снігурівка і Шуляки. Поселення дуже давнє, про що свідчать археологічні знахідки кам'яної доби. Так, у 1967 році на території села було знайдено кам'яну сокиру, яка нині знаходиться в Уманському краєзнавчому музеї, та рештки глиняного посуду. На околицях села виявлено 2 курганні могильники доби ранньої бронзи.
У селі проживало в основному населення двох національностей: українці і поляки. Школа була польська та церковнопарафіяльна, церква також була православна і католицька.
У 1906 році в селі побудований польський костьол, який зберігся до наших днів. Він мав статус каплиці, яка належала до П'ятигорської римо-католицької парафії. Був добудований і служить за будинок культури. Сільський цвинтар розділений на дві частини: польський і український.
У дореволюційний період на притоках річки Гірський Тікич працювали три водяних млини і крупорушка, послугами яких користувалися мешканці навколишніх сіл. У 1914 році біля річки було збудовано водокачку для заправки водою.
Землями володіли пани роду Закревських. Основними видами зайнятості населення було землеробство, рибництво, мисливство, лозоплетіння.
Із відомостей польського архіву:
Благословенна Марцеліна Даровська, з роду Котовичів, з багатої шляхетської польської сім'ї народилася 16 січня 1827 року в Шуляках. Вийшла заміж за Кароля Даровського, залишилася вдовою з двома дітьми. Переходить до чернечого життя. Веде господарство, надає прав земельної власності селянам у своєму маєтку. Створює притулки для дітей-сиріт, обездолених, жіночий монастир. Померла 5 січня 1911 року. Похована в Язмівці (Польща). Беатифікована Іоаном-Павлом II у 1997 році.
Радянський період
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932-1933 та 1946–1947 роках.
217 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 126 з них загинули, 35 нагороджені орденами й медалями. На їх честь році в селі споруджено обеліск Слави. В 1957 році в селі споруджено пам'ятник воїнам, що загинули в боях за відвоювання села.
Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу імені М. Ф. Ватутіна, за яким було закріплено 2 231,7 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2 076,4 га орної землі. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.
Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб з стаціонарною кіноустановкою, бібліотека з фондом 5 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла на 75 місць, три крамниці.
Сучасність
Нині у селі працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, крамниця, відділення поштового зв'язку.
Місцеві роди
Михалевські герба Корчак.
Відомі люди
Джерела
Примітки
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Чернецький Є. Михалевські герба Корчак з Вовковинець та Олександрівки: легітимаційні документи (1733—1842 рр.). — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2015. — 184 с. (укр.)
Посилання
- who-is-who.com.ua[недоступне посилання з серпня 2019]