Клячко Юрій Аркадійович
Юрій (Юстин) Аркадійович Клячко́ (рос. Юрий Аркадьевич Клячко; нар. 5 жовтня 1910, Антверпен — пом. 5 липня 2004, Москва) — радянський вчений в області аналітичної і фіхичної хімії, аналітики і технології вин. Доктор хімічних наук з 1939 року, професор з 1940 року. Заслужений діяч науки і техніки РРФСР.
| Юрій Аркадійович Клячко | |
|---|---|
| рос. Юрий Аркадьевич Клячко | |
 | |
| Народився |
5 жовтня 1910 Антверпен, Бельгія |
| Помер |
5 липня 2004 (93 роки) Москва, Росія |
| Поховання | Новий донський цвинтар |
| Країна |
 СРСР→ Росія |
| Діяльність | хімік |
| Alma mater | Московський державний технічний університет імені Баумана |
| Галузь | аналітична і фізична хімія |
| Заклад | Moscow State University of Food Productiond |
| Звання | професор |
| Ступінь | доктор хімічних наук |
| Нагороди |
  |
Біографія
Народився 5 жовтня 1910 року в місті Антверпені (Бельгія), в сім'ї російських політичних емігрантів, які брали участь у революції 1905 року в Росії. Його родина повернулась до Росії перед початком Першої світової війни[1].
У 1931 році закінчив хімічний факультет Московського вищого технічного училища імені М. Е. Баумана. У 1931—1932 роках — заступник завідувача кафедри технічних дисциплін Московського планового інституту, в 1932—1939 роках — начальник фізико-хімічної лабораторії Московського металообробного заводу Міністерства оборонної промисловості, у 1936—1937 роках — учений фахівець Інституту загальної та неорганічної хімії Академія наук СРСР. 1935 року закінчив ад'юнктуру у Військово-хімічній академії. Захистив кандидатську дисертацію в області колоїдної хімії. 1939 року захистив докторську дисертацію по аналітичній хімії[1]. Член ВКП(б) з 1939 року.
З 1940 року заступник начальника, а у 1941—1942 роках — начальник Військової академії хімічного захисту. Учасник Другої світової війни. Інженер-полковник. Організував із складу академії батальйон і був начальником бойової ділянки на близьких підступах до Москви. Під його керівництвом була розгорнута робота по створенні нових засобів хімічної оборони, тому числі по димах, антидотах, вогневим засобам[2]. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги»[3].
В 1944—1963 роках — начальник лабораторії неметалевих і газових включень ЦНДІ чорної металургії, в 1948—1950 роках — завідувач кафедрою фізичної хімії Всесоюзного заочного індустріального інституту. З 1963 року і до кінця життя — професор і завідувач заснованої ним кафедри аналітичної хімії Всесоюзного заочного інституту харчової промисловості (Московської державної технологічної академії)[1].
Помер в Москві 5 липня 2004 року. Похований на Донському кладовищі[4].
Наукова діяльність
Автор і керівник ряду наукових робіт по застосуванню синтетичних високомолекулярних флокулянтів у виноробстві, по клатратній теорії стану діоксиду вуглецю в шампанському, методам аналізу біополімерів в винах і соках, аналізу осаду і залишкових вмістів флокулянтів в винах, електрохімічних і хроматографічних методів аналізу вин, соків, коньяків і шампанського. Автор кількох навчальних посібників з аналітичної хімії, 30 винаходів по технології і методам аналізу, 1235 наукових публікацій, в тому числі 4-х монографій. Серед робіт:
- Катионный флокулянт для оклейки и стабилизации вин. — Виноделие и виноградарство СССР, 1969, № 8 (у співавторстві);
- Теоретические основы современного качественного анализа. — Москва, 1978 (у співавторстві з Ю. С. Ляліковим[5]).
Примітки
Література
- Энциклопедия виноградарства / главный редактор А. И. Тимуш. — Кишинев : Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1986. (рос.)