Книга пророка Аггея

Перша звістка, яку Огій повинен був передати юдеям, була дана йому «першого дня місяця» (Ог. 1:1). У перший день щомісяця юдеї повинні були приносити особливі жертвоприношення у святилище (Чис. 28:11-15). Бог вибрав цей конкретний час, щоб заявити про гріхи народу у зв'язку з незавершеним святилищем.

Перше послання Господа адресовано вождям юдеїв (Ог. 1:1). Зоровавель був головою громадянської влади, а Ісус — духовним вождем, первосвящеником. Разом вони несли відповідальність за діяльність або бездіяльність Божого народу.

Господь говорить, що народ не поспішає діяти (Ог. 1:2). Божий храм не завершений, бо народ вирішив, що «не настав ще час». Божий народ витрачав сили і засоби егоїстично, займаючись будівництвом власних осель (Ог. 1:4).

В Ог. 1:5 звертається увага юдеїв на те, чого Бог вимагає від них зараз, у світлі їх духовної байдужості. Вони повинні замислитися про свій духовний і матеріальний стан: «Розважте добре у вашім серці». Це ключова фраза пророцтва Огія. Народу треба ретельно вивчити свої пóмисли і зрозуміти, що вони обкрадають самих себе своєю неквапністю уже 16 років.

В Ог. 1:6 говориться, що юдеї живуть у бідності, тому що Бог карає їх за гріхи. Бог позбавив їх Свого благословення згідно з завітом (Вт. 28:15-29:1).

Господь знову закликає людей «розважити добре у своїм серці» (Ог. 1:7), після чого підказує, як їм виправити свій стан: «Будуйте дім» (Ог. 1:8). Непослух стосовно відновлення храму — ось причина їх бідності (Ог. 1:9-11).

Відгук вождів і народу був позитивним. Поновлення відбудови храму свідкувало про їх віру в слово Боже (Ог. 1:12). Негайна покора також говорила про те, що вони прийняли звістку Огія, який звернувся до них як «посол Господа, посланий від Господа» (Ог. 1:13).

Приблизно за місяць Господь знову покликав Огія (Ог. 2:1). У другому посланні продовжується підбадьорення, яким завершується перше послання. Скоріш за все, будівельники храму відчули, якою важкою є їхня задача. Вірогідно, їх вірі знову почали погрожувати минулі розбіжності і сумніви. З'явились люди, які намагались заважати відновленню (Езд. 5:3-6:12). Друге послання Огія за загальною тональністю схоже з твердженням Ездри, що «око їхнього Бога було над юдейськими старшинами» (Езд. 5:5). Господь не тільки бачить потреби Своїх слуг, але і посилає їм полегшення і потіху.

Другу звістку Огій отримав в останній день свята Кучок (Лев.23:33-43). Скоріш за все, пам'ять про славну присутність Бога з їх пращурами в пустелі особливо засмутило народ у цій ситуації. Ось чому Господь звертається до всього народу, а не тільки до його вождів (Ог. 2:2). Невже ще хтось живий, хто бачив би часи до вигнання і особисто спостерігав Божу славу, яка перебувала у храмі Соломона (1Цар. 8:1-11; Єз. 9:1-11:23)? Невже нинішній храм — «наче ніщо» у порівнянні з тим (Ог. 2:3)? У Вавилонському Талмуді перераховуються п'ять речей, які були у храмі Соломона, але були відсутніми у новому:

1) ковчег завіту;

2) священний вогонь;

3) слава шехіна;

4) Святий Дух;

5) урім і тумім.

Знову акцентується увага на Божому потішені. Тричі Він повторює, що треба «кріпитись» Ог. 2:4. Щоразу при цьому він звертається до когось з адресатів Божого послання (Ог. 2:2). Заключне повеління — «узятися до роботи в домі Господа». Бог був з народом, Він був джерелом їх сили і спонукав їх до активної діяльності. Святого Духа може і не бути у храмі, але Він залишається серед людей, згідно з Божим завітом (Ог. 2:5).

Для того, аби ще сильніше підбадьорити будівників храму, Бог відкрив їм істину про майбутню славу Свого дому (Ог. 2:6-9). Ця слава прийде після суду (Ог. 2:6-7), коли у храм прийдуть скарби усіх народів (Ог. 2:7). Майбутня слава храму(Ог. 2:3) буде більше, ніж у часи Соломона (Ог. 2:9), тому що слава шехіна повернеться (Ог. 2:7; Єз. 43:1-5) і будівля буде прекрасна. У майбутні часи славного храму у Царстві Божому буде великий мир (Ог. 2:9; Іс. 9:6-7; 66:12; Зах. 6:13).

Приблизно через два місяці Огій отримав третє послання від Бога (Ог. 2:10). Цього разу основна тема послання — вмовляння, і адресоване воно тільки священикам (Ог.2:11). Огій задає питання про закон Мойсея, щоб навчити священиків опоганюваній природі гріха. Щось чисте чи святе не може розповсюдити свою святість на щось ще(Ог. 2:12). Але нечестиве може передати свої якості на будь-що, опоганюючи його (Ог. 2:13; Лев. 22:4-6; Чис. 19:11).

Використання цього принципу було зрозуміле юдеям: жертви, які вони приносили в ті роки, коли були непокірні, невгодні Богу через нечистоту Юдеї (Ог. 2:14).

Нагадавши юдеям при їх минулу непокору і кару, Бог закликає їх постійно «розважати у серці» (Ог. 2:15,18) і думати про наслідки непокірності. Це допоможе їм у майбутньому уникнути духовної байдужості. Висновок цього послання — нагадування про Божі благословення (Ог. 2:19).

У той самий день Огій отримав ще одне послання від Бога (Ог. 2:20). Воно призначалося для Зоровавеля (Ог. 2:21) і говорило про постійність його посади, яка була успадкована від Давида (Ог. 1:1; 2Сам. 7:4-17; 1Хр. 3:1,5,10,17-20). Язичники будуть осуджені, царства світу впадуть (Ог. 2:6-7,21-22). Це буде приготуванням до Божого правління (Об. 11:15-18). Огій звіщає Зоровавелю (Ог. 2:23), що обіцянки, дані Богом Давиду, залишаються у силі після 70-ти років вавилонського полону і 16-ти років застою серед юдеїв, які повернулись у Єрусалим. Зоровавель був вибраний Богом на роль «печатки». Печатка являла собою циліндр або кільце і підтверджувала справжність підпису. Царі скріплювали такими печатками свої укази (Есф. 3:10; 8:8-10) і підтверджували авторитет своїх посланців (Бут. 41:42). Таким чином, якщо Бог призначає Зоровавеля на роль «печатки», — отже, Зоровавель, як печатка Бога, засвідчує продовження роду Давида, із якого вийде Месія (Мт. 1:12; Лк. 3:27).