Кобелячок

Село Кобелячок знаходиться на берегах річки Сухий Кобелячок, вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Комендантівка (Кобеляцький район), нижче за течією на відстані 3 км розташовані села Пришиб та Роботівка.

Перевірених матеріалів про походження села немає, а сторожили згадують, що пан Андрій Неровний, виграв село у пана, якого прозивали Кобельський чи то Кобелячкою і на решті Кобелячком. Крім того, за собак виміняв у свого друга з Петербурга майстрового чоловіка — Яків Осіпов. Перші згадки про населення на території села відносяться до 3-4 ст. до н. е. Кам'яні сокири-молотки свідчать що вони належать до періоду неоліту.

За даними Полтавського архіву Кобелячок віднесено до категорії сіл у 1803 р. у зв'язку з перенесенням з Келеберди дерев'яної Покровської церкви. В цьому ж році центром Кобелячківської волості Кременчуцького повіту Полтавської губернії.

За переписом населення в 1859 р. в селі налічувалося 242 двори (з в яких проживало 2445 жителів, з них — 1109 чоловіків, 1247 жінок). В 1890 році у волості було 5893 десятин землі. Майже вся вона належала панові Неровному, сільській старшині, церковним служителям. На території Кобелячківської волості, що охоплювала декілька сіл налічувалось 120 млинів — переважно вітряків, 1 паровий млин, 11 олійниць, 3 кузні.

В селі паном Неровним був збудований цегельний завод. Але будинки з цегли мали лише пан Неровний та член державної думи Удовицький Гаврило. При церкві діяла церковнопарафіяльна школа і бібліотека. В 1900 році була заснована трьохкласна школа, навчання було платне.

За переписом 1900 року в Кобелячку Кобелячківської волості з хуторами Булахи, Гави, Калашники, Кирилівки, Кушки, Малики, Маньки, Мишки, Нерівні, Носілі, Пальчики, Прокопенки, Рили, Степанки, Старчики, Троцькі налічувалося всього 533 двори, 262 домогосподарств, населення 3773 осіб, у тому числі чоловіків — 1928, жінок — 1845; землі власної — 4426 десятин 949 квадратних саженів, 1 земська та 1 церковнопарафіяльна школи, як і раніше, 2 ярмарки

За даними на 1910 рік, у Кобелячку без хуторів було 166 господарств, з них козаків — 127, селян — 17, інших непривілейованих — 10, привілейованих (дворян) — 12 господарств. Жителів — 1028 осіб. Землі — 1219 десятин, у тому числі орної — 1086 десятин. Було два млини простого помелу, а в 1913 році ще записано маслобійню та просорушку. Крім земської та церво-парафіяльної шкіл, діяли дві школи грамоти.

1917 р. до влади прийшов новий уряд. Було створено волосний революційний комітет. У 1929 році в селі Кобелячок було створено колективне господарство. Його головою був Кобеляцький Никифор Якович, пізніше став Вовк Ф. Т. Було відкрито сільбуд. При цьому працювали такі секції: науково-політична, драматична, хорова, військово-спортивна. Кобелячани учасники військових змагань у Харкові. На кошти зібрані ними, армії був подарований танк. До війни колгосп імені Свердлова був мільйонером (до нього входили село Малики та хутір Рогізнівка).

3 15 серпня 1959 року по 1987 рік майже 20 років Кобелячок і територія Кобелячківської сільради входили до складу Салівської сільради.

У післявоєнний період, у відбудову народного господарства колгоспу і села великий внесок зробили голови: Робота П. А. та Шевченко В. М., Гусениця В. М. Село змінилося, розбудувалось, життя людей ставало кращим. Було побудовано колгоспний тік, корівники, приміщення для свиней, автогараж, 8-річна школа, дитячий садок «Вишенька», баня, ФАП, олійниця, млин, пошта, контора колгоспу, будинок культури, магазини, дороги з асфальтовим покриттям, відроджено колгоспний сад, пішло будівництво в приватному секторі, будувались квартири для спеціалістів, на території села запрацював цегельний завод, покращився зв'язок між містом і селом, на зміну ручній праці прийшли машини. У 80-х роках побудована їдальня на 150 місць.

Проходять роки, все змінюється. У 90-х роках вийшов закон про фермерські та сільськогосподарські господарства, пізніше про розпаювання землі бо колективні господарства стали не рентабельними. На сьогодні на території села 12 фермерських господарств, 12 приватних підприємств 80 одноосібників, які самостійно обробляють свої земельні паї. Інші земельні паї здано в оренду фермерським господарствам. Спеціалізацією фермерських господарств та приватних підприємств є зерновий напрямок та торгівля.

У 1987 році утворено сільську раду, на сьогоднішній час органи місцевого самоврядування очолює Черепаха Таїса Михайлівна. В 2006 році село газифікувалось. Працює сільський клуб, на 150 місць, ФАП, який очолює більше 25 років Даценко Н. Г., працює сільська бібліотека — бібліотекар Копшурова С. Г. і музей села імені Уляни Олефір. В 2000 році закрито дитячий садок, а в 2008 році школу.

Сьогодні на території села 12 фермерських господарств, 12 приватних підприємств, 80 одноосібників, які самостійно обробляють свої земельні паї. Спеціалізацією фермерських господарств та приватних підприємств є зерновий напрямок та торгівля.

• Братська могила радянських воїнів;

Братська могила радянських воїнів

• Пам'ятний знак на місці медсанбату;

Пам'ятний знак на місці медсанбату

• скульптурна композиція «Матір з немовлям»;

скульптурна композиція «Матір з немовлям»

• пам'ятник В. І. Леніну (знесений);

пам'ятник В. І. Леніну

• пам'ятник Я. М. Свердлову (знесений).

пам'ятник Я. М. Свердлову

• Хрестовоздвиженський храм.

• Фельдшерсько-акушерський пункт.

Фельдшерсько-акушерський пункт

• Гнойовий Микола Іванович (1915—1995) — український графік.
• Лук'янов Стефан Михайлович — учасник визволення Болгарії, Туреччини, за відзнаку в боях під час російсько-турецької війни 1877—1878 рр. нагороджений Георгіївськими хрестами 4-го та 3-го ступеня.

У селі діє:

• будинок культури;
• бібліотека;
• народний музей імені Уляни Олефір.

• 
  Будинок культури в селі Кобелячок
• 
  Школа
• 
  річка Сухий Кобелячок
• 
  Центр села
• 
  Краєвиди села
• 
  Кобелячок з пташиного польоту
• 
  Скульптурна композиція біля колишнього дитячого садка «Вишенька»

• Погода в селі Кобелячок
• Сторінка сільської ради