Кобилиця

  • Кобили́ця — кобила, самиця коня[1][2].
  • Кобили́ця, кобили́ці, козла, козли — колода на чотирьох похилих ніжках, що використовується в парі з іншою як підставка для чого-небудь[1][2].
  • Кобилиця — стовпчик на доріжках і мостиках з обертовим хрестом[2].
  • Кобилиця — частина вітряка — горизонтальна балка, в яку впирається верхній кінець верхнього жорнового вала (веретена) чи нижній кінець нижнього[2].
  • Кобилиця — дерев'яний кругляк, на який чинбарі натягали шкіру для очищення її від міздрі[2].
  • Кобилиця — простий верстат для роботи скобелем.
  • Кобилиця — назва перил в Лохвицькому й Гадяцькому повітах[2].
  • Кобилиця — назва польових коників[2].

Топонім

Кобили́ця (пол. Kobylica, рос. Кобылица) — назва деяких географічних об'єктів у Польщі, Росії та Україні.

 Польща
  • Кобили́ця — осада в гміні Пашовіце Яворського повіту Нижньосілезького воєводства.
  • Кобили́ця — осада в гміні Ключе Олькуського повіту Малопольського воєводства.
Гори
  • Кобилиця чи Чуби — вершина в пасмі Малі Бескиди.
  • Кобилиця чи Кічора — вершина в пасмі Острівні Бескиди.
  • Кобилиця — вершина в Опавських горах.
 Росія
  • Кобилиця — річка в Псковській області, притока Судоми.
 Україна

Прізвище
  • Лук'ян Кобилиця (1812—1851) — керівник селянського руху на теренах австрійської частини Буковини у 1840-х років.

Примітки
  1. Кобилиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Кобилиця // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.