Кобра чорношия

Загальна довжина сягає 1,2—2,2 м. Забарвлення коливається від світло-коричневого до темно-бурого, іноді з неясними поперечними смугами. Горло та шия знизу чорного кольору, нерідко з білою поперечною смугою.

Полюбляє савани. Зустрічається на висоті до 1800 м над рівнем моря. Активна вдень. Харчується гризунами, ящірками, зміями.

Це яйцекладна змія. Самиця відкладає 20—30 яєць.

Широко відома своєю підступною здатністю «вистрілювати» отруту в очі супротивникові. Піддавшись нападу, відбиває його точним й блискавичним «пострілом» отрути в очі. Місцеві жителі та мандрівники часто стають жертвою таких «пострілів». Як ціль змія обирає блискучі очі жертви. Але іноді вона помиляється, вражаючи струменем отрути металеву пряжку, ґудзик або браслет від годинника, коли на них виблискує сонячний промінчик. Мабуть, кобра приймає їх за додаткові очі супротивника. В момент «пострілу» трахея щільно замикається, щоб рух повітря не розбивало на найтонші струмки отрути. При кожному «пострілі» вибризкуються в середньому 3,7 мг отрути, в стані великого роздратування отрута вистрілюється до 28 разів поспіль. При такій «кулеметній черзі» змія витрачає до 135 мг отрути — практично весь запас, наявний в отруйних залозах. Виміри показали, що м'язи, видавлюють отруту із залоз, створюють миттєвий тиск до 1,5 кг/см².

Мешкає в Африці на південь від 25° с.ш. — від Мавританії до Судану й від Сомалі до Трансвааля (Південно-Африканська Республіка).

• Согур Л. М. Зоологія: курс лекцій. — К.: Фітосоціоцентр, 2004. — 308 с.
• Dobiey, M. & Vogel, G. 2007. Venomous Snakes of Africa/Giftschlangen Afrikas. Terralog 15, Edition Chimaira, Frankfurt am Main, 150 pp.
• Шмальгаузен І. І. Походження наземних хребетних. М., 1964.