Ковадло

Кова́дло (від пол. kowadło < kować — «кувати»)[1] — масивний опорний ковальський інструмент, підставка, для оброблення металів куванням.

Ковадло на стоянці
Ковадло

За конструкцією розрізняють однорогі, безрогі та дворогі ковадла. Найбільш розповсюдженими є однорогі ковадла. Розміри й маса сучасних ковадел регламентуються стандартами. Різновидом ковадла є шперак — невеличке ковадло.

Будова

Ковадло складається з таких складових частин:

  • Верх — пласка опорна поверхня ковадла, на яку кладуть метал для обробки, основна робоча поверхня ковадла. На верху ковадла розміщуються кілька отворів. Круглі отвори слугують для пробивання отворів у виковках, а квадратний — для розміщення у ньому підкладного інструменту й пристроїв.
  • Ріг — виступна загострена частина ковадла, призначена для гнуття заготовок під різноманітними кутами й кування виковків у вигляді кілець.
  • Хвостова частина ковадла виготовляється у вигляді виступу з прямими кутами для гнуття заготівок під прямим кутом.
  • Стояне́ць — це дерев'яний стовпчик, на який встановлюється ковадло. До нього ковадло прикріплюється за допомогою хомутів.

Типи ковадел

За СРСР в Україні діяли загальносоюзні ГОСТи на ковадла й їх виготовляли таких типів:

  • Безрогі: ГОСТ 11396-75, маса 96-200 кг
  • Однорогі: ГОСТ 11397-75, маса 70-210 кг
  • Дворогі: ГОСТ 11398-75, маса 100—270 кг
  • Однорогі консольні: ГОСТ 11399-75, маса до 95 кг
  • Шпераки: ГОСТ 11400-75, маса до 30 кг

ГОСТи вимагають, щоб ковадла були марковані, мали умовні позначення, що відповідають їхнім розмірам, й знак підприємства-виробника.

Різновиди
Бабки
  • Шперак (заст. на́ковань[2]) — маленьке ковадло, яке може являти собою як окреме невеличке ковадло на власному стоянці, так й ковадло, яке закріплюється у квадратному отворі великого ковадла.
  • Бабка — коваделко, на якому здебільшого клепають коси[3]. У Словарі української мови Б. Д. Грінченка розрізняються бабка і коваленка: перша в перерізі має форму ромба, друга — трикутника[4]. Для фіксації бабку вбивають нижньою частиною в дерев'яний чурбак — бабчар[5].

Див. також
  • Коваделко — одна зі слухових кісточок середнього вуха, названа так за схожість з маленьким ковадлом

Посилання
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  2. Наковань // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Бабка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Бабка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Бабчар // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.