Коваленко Леонід Вікторович
Леонід Вікторович Ковале́нко (нар. 11 червня 1946, Чернівці) — український дизайнер, живописець; член Спілки радянських художників України з 1985 року та Спілки дизайнерів України з 2004 року. Лауреат премії Ленінського комсомолу за 1979 рік[lower-alpha 1].
| Коваленко Леонід Вікторович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
11 червня 1946 (75 років) Чернівці, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука (1972) | |||
| Діяльність | дизайнер, художник | |||
| Член | Спілка радянських художників України і Спілка дизайнерів Україниd | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Біографія
Народився 11 червня 1946 року в місті Чернівцях (нині Україна). 1972 року закінчив Київський художньо-промисловий технікум (викладачі В. Кочевський, А. Пантюхін).
Після здобуття освіти працював дизайнером Київського науково-дослідного інституту зв'язку. Упродовж 1974–1990 років працював у Хмельницькому оформлювачем, проектантом художньо-виробничих майстерень. З 2011 року — голова Хмельницької організації Національної спілки художників Україн. Живе у місті Хмельницькому, в будинку на проспекті Миру № 62, квартира 72[2].
Творчість
Працює в галузі дизайну. Серед робіт проекти оформлення:
- Шепетівського літературно-меморіального музею Миколи Островського (1979);
- Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського (1983);
- Музею історії міста Хмельницького (1996);
- Кафе «Сатурн» у Хмельницькому (2003);
- Готельно-ресторанного комплексу «Меджибізький замок» у Хмельницькій області (2005–2007);
- Історико-культурного комплексу «Аріанська каплиця» у селі Тихомелі (2009).
Автор живописних портретів, пейзажів у стилі романтичного експресіонізму. Серед робіт:
- «Прогулянка» (1992);
- «Робінзон» (1993);
- «Чіо-Сан» (1993; полотно, олія);
- «Ідоли» (1993; полотно, олія);
- «Погляд» (1993);
- «Абсурд» (1993);
- «Маска» (1993);
- «Ще свічка не згасла» (1994; полотно, олія);
- «Словацькі мелодії» (1994);
- «Світає» (1994);
- «Пташечка» (1994);
- «Лісовик» (1995);
- «Жінка з папугою» (1996).
Брав участь у всеукраїнських, всесоюзних, міжнарних мистецьких виставках з 1981 року. Персональні виставки відбулися у Хмельницькому у 1993, 2000–2001 і 2007 роках, Сілістрі у 1993 році.
Зауваги
- за вагомий внесок у галузі архітектури і мистецтва[1].
Примітки
- Електронна бібліотека «Культура України».
- Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 477.
Література
- Скляренко Г. Романтика героического времени // Декоративное искусство СССР. 1980. № 9;
- Леонід Коваленко: «Чорний Острів для мене був Парижем…» / Розмову провела Г. Пасічник // Проскурів. 2009, 30 липня;
- Гірник Г. Е. Коваленко Леонід Вікторович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.