Коваленко Леонід Миколайович
Леоні́д Микола́йович Ковале́нко (* 28 лютого 1922, село Германівка, нині Обухівського району Київської області — † 10 липня 1983, Київ) — український літературознавець, літературний критик. Кандидат філологічних наук (1954). Чоловік відомого українського літературознавця, доктора філологічних наук, співробітника Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР Ніни Луківни Калениченко[1].
| Леонід Миколайович Коваленко | |
|---|---|
 | |
| Народився |
28 лютого 1922 Германівка, Обухівський район |
| Помер |
10 липня 1983 (61 рік) Київ |
| Країна |
 СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | літературний критик |
| Alma mater | Інститут літератури АН УРСР |
| Галузь | література |
| Заклад | Київський університет |
Біографічні відомості
1948 року закінчив Київський університет.
Від 1948 року працював в Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР. У 1957—1959 роках був заступником головного редактора журналу «Радянське літературознавство» (нині «Слово і час»).
Досліджував українську літературу ХХ ст., зокрема творчість А. Малишка, О. Копиленка, А. Головка, О. Гончара, П. Тичини, І. Драча та ін. Вивчав міжслов'янські літературні зв'язки, розвиток української літератури в контексті світової культури. Автор Книжок «Володимир Попов» (1951), «Поет Андрій Малишко» (1957), «Андрій Головко» (1958). Один з авторів «Історії української літератури» у 2-х т. (т. 2, 1957), «Історії української літератури» у 8-ми т. (т. 8, 1971). За книги «Мовами світу» (1984), «Статті та нариси» (1987) удостоєний премії ім. О. І. Білецького (1988, посмертно). Опубліковано «Фронтовий щоденник» Л. Коваленка (1986).
2008 року вийшла книга Л. Коваленка «Ми — люди майбутнього, ми — не минулі: Статті, щоденники, спогади, листи».
Мешкав у будинку письменників Роліт, де йому встановлено пам'ятну дошку.
Література
- Плачинда С. П. Коваленко Леонід Миколайович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 509.