Слово і час

Після смерті Олександра Білецького (2 серпня 1961 року) журнал очолив Ігор Дзеверін. Наслідком цієї зміни науковий рівень журналу помітно знизився. Назагал великий розділ теорії літератури обмежився полем фіктивного теоретизування навколо питань соціалістичного реалізму. Ознаки партійно-пропагандивного характеру часто мали і статті з історії літератури й критики. Майже не було як матеріалів про сучасні спрямування світової літератури, так і про зв'язки української літератури з літературами Заходу та Сходу.

На зниження рівня журналу також вплинуло посилення репресій проти української культури з початку 1960-х років, наслідком чого звузилася тематика публікацій. Низку авторів позбавили права друкуватися в журналі. Серед них Іван Дзюба, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Віктор Іванисенко.

Врешті, на рівні журналу позначився загальний занепад українського літературознавства, спричинений вимиранням учених старої школи (Сергій Маслов, Олександр Білецький, Павло Попов, Євген Ненадкевич та ін.). На їх місце яких прийшли вихованці радянської школи, серед яких майже не було знавців старої української літератури, тож тематика журналу дедалі більше звужувалася до дослідження літературних явищ 19 і 20 століть, а типовими дослідниками стали фахівці з питань взаємозв'язків української літератури з російською (Ніна Крутикова) або теорії соціалістичного реалізму (Микола Шамота). Це стало помітно, зокрема, на поступовому зниканні на початках добре задуманого розділу — публікації і повідомлення.

Від січня 1990 року журнал виходить під сучасною назвою «Слово і час» (в самому журналі послуговуються написанням «Слово і Час», а також абревіатурою — «СіЧ»).

Журнал «Слово і час» друкує статті й розвідки з питань теорії й історії української літератури, компаративістики, зарубіжних і слов'янських літератур, текстології, літературного джерелознавства, літературної критики, а також суміжних дисциплін — культурології, фольклористики й етнології, стилістики, перекладознавства та ін. Постійно ведуться також рубрики «Рецензії», «Наші презентації», «Літературна карта», «Осередки філології», «Хронограф», «Літопис подій», «Бібліографія», друкуються розвідки науковців-початківців («Дебют»), статті про літературну та громадську діяльність українців зарубіжжя («Діаспора»), про інтеграцію української філологічної науки в європейський культурний процес («Україніка»), архівні матеріали і спогади («Написане лишається», «З пам'яті літ») тощо.

У рубриках «Погляд», «Дискусії», «Ad fontes!» публікуються матеріали, які носять більш особистий погляд авторів. Рубрики «Рецензії», «Літературна критика» розглядають вітчизняні та зарубіжні монографії, збірники, підручники, які становлять інтерес для читачів журналу.

У рубриках «Штрихи», «Написане лишається», «Наші презентації», «Літопис подій» тощо подаються матеріали про різні наукові заходи (симпозіуми, семінари, конференції) з короткими інформаціями про найважливіші літературні новини.

Стратегічне завдання журналу — координація основних напрямів літературознавчих досліджень і формування на теренах України нового теоретико-літературного дискурсу.