Ковелін

Ковелі́н, або мі́дне інди́го, або ковелі́т (рос. ковеллин; англ. covellite, covelline, covellinite, indigo copper; нім. Covellin m, Kupferindigo m) мінерал класу сульфідів, сульфід міді, сірчистий різновид мінерального виду ковелін клокманіт.

Ковелін
Ковелін
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Cv[2]
Хімічна формула CuS
Клас мінералу Сульфід міді
Nickel-Strunz 10 2.CA.05a[3]
Dana 8 2.8.12.1
Генезис Екзогенний метасоматичний
Ідентифікація
Колір Індиговосиній, темносиній
Форма кристалів Пластинки
Сингонія гексагональна сингонія
Спайність Досконала
Злам Нерівний до раковистого
Твердість 1,5 - 2,0
Блиск Напівметалічний
Прозорість Непрозорий
Колір риси Сірий до чорного
Густина 4,6 - 4,8 г/см³
Інші характеристики
Названо на честь Нікколо Ковелліd[3]
Типова місцевість Везувій[3]
 Ковелін у Вікісховищі

Етимологія

Вперше описаний у 1827 році італійським мінералогом Нікколо Ковеллі (1790¬—1829) за зразками, знайденими неподалік від вулкана Везувія. Названий на його честь у 1832 році французьким геологом і мінералогом Франсуа С. Бьоданом. Припущення щодо того, що різновид мідної руди, названий «синім мідним склом» (нім. Blaues Kupferglas), знайдений в шахті поблизу Зангерхаузена, може бути новим мінеральним видом між халькопіритом та халькозином, висловлював Йоганн Карл Фраєслебен у 1815 році.

Опис

Ковелін зі Шварцвальду (Німеччина)

Формула CuS або Cu2CuS3 (Cu2SCuS2). За Є.Лазаренко містить (%): Cu — 66,48; S — 32,52. Домішки — Fe, Se, Ag, Pb.

Кристалізується в гексагональної сингонії. Вид симетрії дигексагонально-біпірамідальний.

Звичайно спостерігається у вигляді тонких прожилків, примазок та порошкуватих і сажистих мас. Кристали трапляються рідко і мають пластинчастий габітус з розвитком пінакоїда {0001} і пірамідальних граней {1011}. Інколи ковелін утворює епітаксичні зростання з піритом або сфалеритом.

Колір ковеліну індигово-синій, темно-синій. Колір риси сірий до чорного. Блиск напівметалічний, матовий. Непрозорий. Спайність досконала. Твердість 1,5-2,5. Крихкий. Питома вага 4,6-4,7. У тонких листочках гнучкий. Оптичні властивості: одноосьовий, позитивний, дисперсія сильна. Сильно анізотропний.

Утворення і родовища

Ковелін є типовим екзогенним мінералом зони вторинного збагачення мідних сульфідних родовищ, де утворюється за рахунок метасоматичного заміщення інших сульфідів. Розвивається метасоматичним шляхом по сульфідам міді: халькопіриту, борніту, халькозину. У деяких місцях (родовища Б'ютт, США) ковелін відомий як гідротермальне утворення.

Самостійних родовищ не утворює. У великих масах був знайдений в Новій Зеландії. Зустрічається в Італії, Німеччині, Сербії, Чилі, США (Колорадо, Монтана). У незначних кількостях кількостях він наявний майже у всіх родовищах міді. Великі кристали і кристалічні групи ковеліну знайдені у руднику Калабона в Сардинії і родовищі Б'ютт у Монтані, США.

Практичне значення

Разом з іншими сульфідами міді, особливо з халькозином, ковелін розробляється як мідна руда. Цей мінерал є природним надпровідником.[4] Крім того, непрозорі кристали з яскравим блиском роблять його привабливим для колекціонування.

Основний метод збагачення флотація. В лабораторних умовах ковелін можна отримати за допомогою анаеробних бактерій.[5]

Див. також

Примітки

  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. Benedetto, F.D., Borgheresi, M., Caneschi, A., Chastanet, G., Cipriani, C., Gatteschi, D., Pratesi, G., Romanelli, M., Sessoli, R. (2006). «First evidence of natural superconductivity». European Journal of Mineralogy 18 (3): 283—287.(англ.)
  5. Gramp, J.P., Sasaki, K., Bigham, J.M., Karnachuck, O.V., Tuovinen, O.H. (2006). «Formation of Covellite (CuS) Under Biological Sulfate-Reducing Conditions». Geomicrobiology Journal 23 (8): 613—619.(англ.)

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А  К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ковелін // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Ковелін // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Хёрлбат Н., К. Клейн. Минералогия по системе Дэна. Пер. с англ. — М. Недра, 1982. — 728 с.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.