Ковила донецька

Трав'яниста рослина заввишки до 100 см, гемікриптофіт. Утворює щільні компактні дернини завширшки 7-12 см. Стебла голі або під вузлами щетинисті, сіруваті. Листки довгі, плоскі завширшки до 3 мм, або нещільно згорнуті завширшки до 1,5 мм, зовні шорсткі, зверху волосисті. Суцвіття — волоть, що складається з 6-9 одноквіткових колосків. Вісь волоті коротка, щетиниста. Нижня квіткова луска 9-22 мм завдовжки, в основі опушена. Крайові смужки волосків на сім'янці доходять до основи остюка. Остюк 40-50 см завдовжки, двічі колінчастозігнутий, по всій довжині пірчастий, у нижній штопороподібно закрученій частині темно-каштановий, опушений волосками завдовжки 1-5 мм. Перо 32-40 см завдовжки з волосками 6-7 мм.

Ковила донецька зростає у кам'янистих степах, часто утворює угруповання з ковилою найкрасивішою. Це світлолюбна, морозо- та посухостійка рослина. Квітне у травні, плодоносить у червні-липні. Розмножується насінням.

Усі відомі популяції цього виду знайдені в межах Луганської області України, зокрема на сході Донецького кряжу.

Ковила донецька потребує додаткового вивчення через свою природну рідкісність. Для збереження популяцій слід оберігати їх від надмірного випасання худоби, порушення місць зростання. Наразі цей вид охороняється у «Провальському степу» — філії Луганського природного заповідника, вирощується у Донецькому ботанічному саду. Він є перспективним як ґрунтоутворююча, протиерозійна та декоративна рослина.

• Ковила донецька у Червоній книзі України. — Переглянуто 12 вересня 2015.