Ковилкіно

Спочатку назва села була Лашма, до 17 ст. (мокш. Лашма — низина, лощина). У 1703 році було передане у володіння хрещеному татарському князю К. Н. Кашаєву і якийсь час називалося Кашаєво. Після зведення храму в ім'я Воскресіння Христового стає селом і отримує назву Воскресенська Лашма.

У 1892 році поблизу села пролягла залізниця і була відкрита станція, названа по імені землевласникові — Арапово. Селище при станції, що поглинув і Воскресенську Лашма, у 1919 році перейменований в Ковилкіно на честь члена колегії наркомату шляхів сполучення Степана Терентійовича Ковилкіна.

Місто на лівому березі річки Мокша, притоці Оки, за 116 км на північний захід від Саранська.

У Ковилкіно помірно континентальний клімат, характеризується відносно холодною, морозною зимою і помірно спекотним літом. Середня річна температура +3,9 °C. Середня температура зими — -11 °C, літа — +18 °C. Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -11,7 °C. Найнижча середньомісячна температура в січні складає -34°. Абсолютний мінімум дорівнює -46°. Безморозний період в середньому триває 136 днів. Липень — найбільш теплий місяць в році, його середня температура +19,3 °C. Середня температура місяця складає +24.9°. Протягом літа в середньому відзначається 20-30 днів з спекотною погодою і з середньодобовою температурою повітря вище +20°. Абсолютний максимум — +37°.

Середня річна сума опадів близько 500 мм. Відхилення в бік мінімального і максимального значень до 180 мм. За кількістю опадів, що випадають Ковилкіно розташоване в зоні достатнього зволоження. За рік випадає 435 мм опадів, з них 311 мм (70 %) — за квітень-жовтень і 121 мм (30 %) — за листопад-березень. Добовий максимум опадів — 128 мм. Середня місячна відносна вологість повітря найбільш холодного місяця становить 83 %, найбільш теплого місяця — 69 %.

За рік спостерігається 148 днів з сніжним покривом; його середня висота 33 см, максимальна — 74 см. Глибина промерзання ґрунту становить — 56 см. Сніговий покрив утворюється в кінці жовтня. Стійкий сніговий покрив утворюється в середині листопада. Найбільшої висоти він досягає в кінці лютого. Середня висота покриву становить 39 см.

Ковилкіно заснований мордвою у 1237 році, під час навали монголо-татар населений пункт стає частиною Батиєвої держави «Золота орда».

З 16 липня 1928 року станційне селище Ковилкіно стає центром Ковилкінського району. У 1940 році — селище міського типу, з 3 листопада 1960 року — місто. З 1 лютого 1963 року Ковилкіно — місто республіканського підпорядкування.

Особливо інтенсивно розвивалося місто в 70-80 роки ХХ століття. Були побудовані готель «Мокша», поліклініка, школу мистецтв та школу художників, Будинок культури на 650 місць, Центральна районна бібліотека, краєзнавчий музей. Ковилкіно — місто молодих, тому в ньому багато дитячих садів і шкіл. Після закінчення школи випускники можуть поступити в ПУ-15, будівельний технікум, Ковилкінської філія Мордовського державного університету ім. Н. П. Огарьова і отримати диплом про вищу освіту, не виїжджаючи з Ковилкіно.

Населення — 21307 осіб (2010; 21873 у 2002[2]).

Економічний розвиток Ковилкінского район є аграрно-промисловим. Промисловий розвиток районного центру пов'язане з будівництвом у 1960-х роках електромеханічного заводу і заводу «Автозапчастина».

В даний час в Ковилкіно працює 11 підприємств різних галузей промисловості. Основу промисловості становлять такі великі підприємства, як ВАТ «Елекс» (елеватор), спиpтзавод «Ковилкінський», ВАТ «Універсал», ВАТ «Ковилкінський електромеханічний завод», ВАТ «Пекар», ​​ВАТ «Надія» (маслосирзавод), ВАТ «Ковилкінскький завод силікатної цегли», ДП «М'ясокомбінат Первомайський», торфопідприємство «Караганджей». Завод силікатної цегли — єдиний в республіці виробник силікатних блоків.

• Аркуш карти N-38-64 Ковылкино. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1986 р. (рос.)
• Поспєлов Є. М. Географічні назви світу: Топонімічний словник. М.: Російські словники, ТОВ «Вид-во Астрель», 2001. ст. 207(рос.)
• Горкин А. П. Географія Росії: енциклопедичний словник. М.: Велика Російська енциклопедія, 1998. ст. 268(рос.)
• Лаппо Г. М. Міста Росії: енциклопедія. М.: Велика Російська енциклопедія, 1994. ст. 202(рос.)

• На Вікімапії
• Місто Ковилкіно(рос.)