Ког

Слово «ког» споріднене з нім. Kugel — «куля, кулеподібний»[1]. У цьому значенні воно перейшло в старофранцузьку, староскандинавську і інші європейські мови. На фризькому діалекті Kogge означає «бочка», «посудина». В деяких джерелах, зокрема в російських, також вказується походження назви «ког» від давньогерманського kugg — «випуклий»[2].

Походження кога залишається суперечним. По найбільш поширеній версії, коги були винайдені фризами для потреб і умов неглибокої акваторії Ваттового моря поблизу берегів Фрисландії. Деякі історики звертають увагу на те, що починаючи з IX століття в складі флотилій вікінгів звичні стрункі і довгі дракари, починають все частіше з'являтися в супроводі масивних вітрильно-весельних вантажних кнорів («Knorren»). Однак ця версія спорідненості когів з кнорами визнається недоведеною. Найбільш ранні археологічні знахідки окремих деталей судна датуються VII ст. Відомі також письмові міркування короля Англії Альфреда Великого, з яких випливає, що фризькі судна по конструкції відрізняються від перш за все відомих скандинавських та англійських.

Перша документальна письмова згадка про ког відноситься до 948 року[3]. За період X—XV ст. конструкція кога безперервно покращується. Під час XII—XIV століть і більш ніж 200 років ког був головним морським судном Ганзи. У XIV столітті з'являється новий тип 2-3 щоглового судна — «холк» (hulk, holk). Він був збільшеним гібридом традиційного річного плоскодонного «холка» пізньоримського періоду з когом. Його вантажність досягала 300 тон та більше. У середині XV століття і ког, і холк в Європі поступово витісняються каравелами. Вантажність каравел досягала 400 тонн, окремі знайдені археологами екземпляри досягали 800 тонн.

• Довжина: від 15 до 25 м
• Ширина: 5-8 м
• Висота борту: 3-5 м
• Висота щогли: бл. 25 м
• Площа вітрила: бл. 200 м²
• Об'єм вантажного трюму: бл. 150 м³
• Вантажопідйомність: до 100 «ластів» (200 тонн)
• Осадка (з вантажем): бл. 2,25 м
• Екіпаж: 10-18 чол.

Тривалість збирання одного судна, за оцінками, становить у середньому три роки. Основний будівельний матеріал — деревина дубу. Масивні елементи конструкції (балки) випилювались з дубових стовбурів, а не вирубались, як в суднах вікінгів. Для найбільш товстих балок використовувалась деревина нижчих сортів, що значно знижувало загальну вартість кожного корабля. Прямий кіль, короткий корпус судна — співвідношення довжини кіля і ширини корпусу становить 3:1. Майже прямий доволі крутий форштевень. Відкрита палуба.

На когах вперше з'явилось стерно, прикріплене до ахтерштевня і споряджене румпелем. Доти за стерно правило рульове весло. Характерною рисою когів були високі зубчасті надбудови на баках та юті (форкастель і ахтер-кастель), призначені для розміщення озброєної команди, пращників та стрільців з лука й арбалетів. Щогла на північноєвропейських когах була одна, з єдиним прямим вітрилом. Характерною особливістю кога є навісне стерно. У носі й кормі судна споруджували надбудови з зубчатими огородженнями для захисту, в них розміщувались бійці та гармати. При наявності кіля, судно практично по собі є плоскодонним, завдяки підвищеній ширині середньої частини корпусу.

• Бременський ког

• Ког на сайті музею м. Гамбургу(нім.)
• Радіо Бремен: Ког — особливий тип судна(нім.)
• Die Kogge: Handwerk und Technik sichern die Grundlage des Fernhandels(нім.)
• Ког на сайті Товариства історії Шлезвіг-Гольштейну
• Воєнно-історичний портал X: Legio: Ког Ганзи