Коефіцієнт розсіювання (оптика)

Коефіцієнт розсіювання - безрозмірна фізична величина, що характеризує здатність тіла розсіювати падаюче на нього випромінювання. Для літерного позначення використовується грецька ${\displaystyle \sigma }$[1].

Фізична величина
Назва		Коефіцієнт розсіювання
Вид величини		скалярна
Позначення величини		${\displaystyle \sigma }$
Позначення для розмірності		безрозмірнісна
Системи величин і одиниць	Одиниця		Розмірність
SI	{{{SI}}}		{{{SI-розмірність}}}

Кількісно коефіцієнт розсіювання дорівнює відношенню потока випромінювання ${\displaystyle \Phi }$, розсіяне тілом, до потоку ${\displaystyle \Phi _{0}}$, що впав на тіло [1]:

${\displaystyle \sigma ={\frac {\Phi }{\Phi _{0}}}.}$

Сума коефіцієнта розсіювання і коефіцієнтів поглинання, пропускання та відбиття дорівнює одиниці. Це твердження є наслідком виконання закону збереження енергії.

У загальному випадку, при поширенні паралельного пучка випромінювання в середовищі, де одночасно має місце розсіювання і поглинання випромінювання, коефіцієнт розсіювання пов'язаний з натуральними показниками розсіювання ${\displaystyle r'}$ і поглинання ${\displaystyle a'}$ співвідношенням:

${\displaystyle \sigma ={\frac {r'}{a'+r'}}\left[1-e^{-(a'+r')l}\right],}$

де ${\displaystyle l}$ - відстань, яку проходить випромінюванням в середовищі.

У літературі іноді під терміном «коефіцієнт розсіювання» розуміють показник розсіювання[2].